Бо я маю своє серце,

     28 липня сумна і важлива для українців дата -  День вшанування пам’яті Захисників та Захисниць України, учасників добровольчих формувань та цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні. 

     Дата 28 липня вибрана невипадково. Вона нагадує про Захисників та Захисниць України, які обороняли місто Маріуполь та за наказом вищого військового керівництва України вийшли із заводу "Азовсталь" у період з 16 по 20 травня 2022 року, але всупереч домовленостям та гарантіям щодо збереження життя та здоров’я, внаслідок теракту на території колишньої Волноваської виправної колонії № 120 у селищі Оленівка Донецької області у ніч з 28 на 29 липня 2022 року були страчені російськими окупаційними військами. 

     Вічна пам'ять! Вони загинули за бажання жити вільно, самим вирішувати, як жити на своїй землі. Пам'ять про кожного полеглого захисника чи цивільну жертву стає частиною нашої суспільної пам’яті, не даючи ворогу стерти нас з лиця землі. 

     Як нагадування про ці страшні жертви, про ціну, яку платить Україна за свою свободу, в абонементі філії №2 імені Павла Житецького організовано книжкову виставку-пам’ять «ГОЛОСИ». На ній представлені книги українських письменників і поетів, які загинули на сучасній російсько-українській війні. Сумно і болюче! Цвіт нації! Майбутнє нашої культури, яке вже не поповниться їхніми новими творами, але в яке вони вже зробили величезний вклад. Вони продовжують жити в своїх книгах, мистецьких творах, нових проектах їхнього імені.

     Приходьте до бібліотеки, знайомтесь з виставкою. Це голос покоління війни. Рядки цих книг – як оголені нерви. Щирі, щемкі від розуміння непоправної втрати. Але живі, вражаючі, емоційні. Бо людяні. Адже люди попри все кохають, переживають, намагаються осмислити дійсність, сміються. Бо інакше, як не втратити себе. 

     На виставці представлені книги, які є в нашій бібліотеці: Гліба Бабіча, Юрія Руфа, Володимира Вакуленка, Вікторії Амеліної, Максима «Далі» Кривцова, наших загиблих містян – Станіслава Комара та Тараса Пруса. 

     Пам'ять сильніше за смерть. Пам’ятаймо!