19 березня в абонементі філії №2 імені Павла Житецького відбулася чергова зустріч із циклу «Цікаві історії із запасників музею», яка мала назву «Незвичайні особистості в історії Кременчука». Цього роза розмова йшла дійсно про незвичайних і можна сказати надзвичайних людей,  кожен з яких залишив  вагомий слід в історії нашого міста та й всієї України.

      Головна хранителька фондів Кременчуцького краєзнавчого музею Алла Гайшинська розповіла присутнім про родину Дурунча доля цієї родини - одна з найцікавіших сторінок історії Кременчука. Вони належали до караїмської громади — самобутнього народу з унікальною культурою, традиціями та духовною спадщиною. Представники цієї сім’ї відігравали важливу роль у житті міста, сприяли розвитку громади, підтримували культурні ініціативи та зберігали національну спадщину свого народу. Семен Дурунча  1842 році заснував тютюнову фабрику « торгового дому» Дурунча. Фабрика випускала продукції на кілька сот тисяч карбованців. Тож сімейство мало вплив і на економіку тогочасного міста.

      Збереглася світлина тих часів, на якій присутні могли споглядати магазин, який належав родині та знаходився на  нинішній вулиці Соборній.  

Історія родини Дурунча - це приклад багатонаціонального обличчя Кременчука, міста, де перепліталися культури, віросповідання та традиції.

      Поговорили не тільки про промислове життя міста, а й про культурне.  Яскравим представником якого був Григорій Ашкаренко. Його біографія тісно пов’язана з театральним життям Кременчука. Він став однією з ключових постатей у становленні місцевої сцени та розвитку українського театрального мистецтва. Саме Ашкаренко вперше поставив у Кременчуці виставу «Наталка Полтавка» українською мовою, ця подія мала не лише культурне, а й національне значення. У часи, коли українське слово на сцені потребувало сміливості, цей крок став проявом громадянської позиції та любові до рідної культури. У театральній трупі Ашкаренка працювали корифеї театрального мистецтва  М. Садовський та М. Кропивницький.

      Діяльність Григорія Ашкаренка сприяла утвердженню української мови в театральному просторі та формуванню мистецької ідентичності нашого міста.

      Відвідувачі заходу дізналися і про нашого земляка Павла Житецького - одиного із найвизначніших українських мовознавців ХІХ століття, науковця європейського рівня, ім’я якого з 2024 року носить наша бібліотека, і який народився в нашому місті. Його ім’я назавжди вписане в історію української філології.

      Павло Житецький присвятив життя дослідженню української мови: її історії, розвитку, діалектів та правопису. Він став автором численних фундаментальних праць із філології, які заклали наукові основи українського мовознавства.

     Особливо цінною була його подвижницька праця зі збирання живого народного мовлення. Учений ретельно досліджував і записував полтавські говірки, зберігаючи мовне багатство регіону для наступних поколінь.

Із Кременчуком його поєднувало не лише народження. Павло Житецький одружився з кременчужанкою, і місто назавжди залишилось частиною його особистої історії.

      Його спадщина — це інтелектуальний скарб усієї України.

      Краєзнавчі зустрічі з представниками музею - це завжди більше, ніж просто розмова.

      Це можливість відкрити для себе постаті, які творили історію нашого краю, дізнатися маловідомі факти, відчути живий зв’язок поколінь і глибше зрозуміти, чим жило рідне місто.

      Саме завдяки таким зустрічам ми пізнаємо видатних людей Кременчуччини, їхній внесок у культуру, науку та громадське життя, вчимося пишатися своїм корінням.

Приємно було, що саме від молоді, прозвучала найбільше запитань. Особливо зацікавила їх згадка про караїмів.

      Знати історію краю, де живеш, - це не лише про минуле.

Це про нашу ідентичність, пам’ять і відповідальність перед майбутнім.

      Далі буде…