19 листопада у філії №1 відбувся перегляд документального фільму в межах 22-го Мандрівного фестивалю про права людини Docudays UA «Остання пісня з Кабула» режисера Кевіна Макдональда та режисерки Рухі Хамід. 

     Це зворушлива героїчна історія дівчат-сиріт із Кабула, чию музичну школу закрили, коли Талібан захопив владу в Афганістані. Режим  заборонив музику. Дівчата тікають до Португалії, де намагаються відновити своє зруйноване життя і знову почати грати. Музика стає для них актом спротиву тиранії. Зворушлива стрічка розповідає про силу, відвагу й непохитність жінок, які навіть у найтемніші часи знаходять спосіб змінювати світ довкола себе.

     Після закінчення фільму відбулося емоційне його обговорення серед  присутніх. Насамперед були проведені болісні паралелі між афганським сюжетом і життям українців під російською окупацією. Глядачі впізнавали в героїнях фільму емоції і переживання українців – розгубленість, безпорадність, відчуття втрати дому. 

     Обговорювали права людини та демократичні цінності в суспільстві.  Прозвучали думки про те, як культура чи мистецтво зокрема, можуть бути голосом спротиву та свободи.

     Документальна стрічка стала поштовхом для розмови про свободу – про те, як швидко її можна втратити і якою високою ціною доводиться її повертати.

     Перегляд фільму було організовано спільно з ГО «Європейський клуб».  Дякуємо всім, хто приєднався до обговорення. Разом ми вкотре переконалися, що документальне кіно не лише розповідає історії, а й змушує задуматися над важливими проблемами людства.