Іловайська трагедія, або так званий Іловайський котел, — це одна з найкривавіших подій російсько-української війни.

     Іловайськ — це біль і пам’ять. 

     29 серпня - День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Цей день встановлено Указом Президента України від 23 серпня 2019 року № 621 для увічнення героїзму військовослужбовців і добровольців, котрі віддали життя за батьківщину, як нагадування про одну із найкривавіших подій війни на сході України – Іловайську трагедію.

     29 серпня 2014 року під час виходу сил АТО з оточення під Іловайськом російське керівництво порушило домовленості і ворожі збройні сили впритул розстріляли з важкого озброєння колони українських військових. Таке віроломне вбивство кваліфікується міжнародним гуманітарним правом як воєнний злочин. Тоді полягло 366 українських воїнів, 429 зазнали поранень, 158 зникли безвісти, 300 опинилися в полоні.

Смертельний для наших захисників “зелений коридор” пролягав через поля із соняшниками. Саме під ними сотні українців поклали в боротьбі з ворогом свої життя на вівтар свободи, гинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Тож символом Дня пам’яті захисників України стала квітка соняха.

     З нагоди цієї дати в абонементі філії №2 імені Павла Житецького організовано книжкову виставку «Бути соняшником на полях Донбасу - це знати, як жити й за що помирати». На виставці представлені книги в яких зафіксована хроніка іловайської трагедії, представлені і спогади родин загиблих воїнів, спогади самих героїв, яким пощастило вижити  під час тих страшних боїв. А в книзі «Ангели Світла. Книга пам’яті полеглих кременчужан за Україну», можна прочитати  про військових нашої громади, які загинули в іловайському котлі: Андрія Деревченка, Олексія Борищака, Антона Кирилова, Олексія Древаля, Юрія Дудку, Антона Бутуріна, Степана Усса, Дмитра Назаренка. Деякі бійці, які брали участь у АТО в районі Іловайську ще й досі вважаються зниклими безвісти.

      Пам’ятаємо всіх і робимо все, щоб ці воїни отримали максимальну шану, якої тільки заслуговують, бо за нашу країну вони віддали найцінніше - своє життя.