Традиційно, в третій четвер травня, відзначаємо Всесвітній день вишиванки, тож, 15 травня, в абонементі філії №2 імені Павла Житецького було організовано своєрідний етноподіум «VYSHYVANKA: одяг, що єднає покоління» до цього свята.

     Присутні послухали про історію виникнення цього свята та про те, чому воно так полюбилося українцям, адже вишиванка для багатьох це - аромат свіжоспеченого бабусиного хліба, бабусина молитва.  Вишиванка - це посмішка мами та її колискова, вишиванка - це щось рідне ,тепле і близьке, це зв’язок багатьох поколінь, що не переривається віками. Тому першими на подіум були запрошені співробітниці Кременчуцького краєзнавчого музею, які продемонстрували присутнім автентичні неймовірні вишиванки, які зберігаються в фондах музею. Відвідувачі заходу були зачаровані цією вишитою красою, а директорка музею Алла Гайшинська розповідала про кожну сорочку, історію її походження та техніку вишивання, особливе захоплення викликали весільні сорочки вишиті білим по білому.

     Почули присутні також розповідь про відому вишивальницю з Лубен Віру Роїк, яка прожила 99 років і більше 80 з них займалася вишивкою, опанувала 300 технік вишивання, її роботи можна побачити в 43 музеях світу.

     А далі, на подіумі з’явилися дівчата, які продемонстрували творчі доробки кременчуцької майстрині художньої вишивки, яка являється носієм елемента нематеріальної культурної спадщини вишивка «білим по білому», членкинею Національної спілки майстрів народного мистецтва України, Наталії Роми.

     Пані Наталія розповіла про своє захоплення вишивкою, про елемент вишивки  «дерево життя», яке об’єднує минуле, теперішнє та майбутнє. Для українців Дерево життя - це символ втілення мудрості та зв’язок поколінь. 

     Приємно було, що  багато хто з відвідувачів заходу приніс свої родинні обереги: маленькі сорочечки, які їм малим вишивали мами чи бабусі, родинні світлини своїх рідних у вишитих сорочках. 

     Особливо щемливою була історія відвідувачки, пані Лариси, яка продемонструвала власноруч виготовлені ляльки в вишитому одязі. Жінка, яка ніколи цим не займалася, почала шити 25 лютого 2022 року, це для неї стало своєрідною психотерапією.

     На нашому заході було не тільки багато красивих вишиванок та розповідей про них, а й багато гарної музики виконаної на автентичних інструментах.

     Грою на бандурі нас порадувала Ольга Миронова, а чарівний спів сопілки почули, дякуючи Андрію Ляшенку. Приємним сюрпризом від Кременчуцької художньої галереї стала картина Софії Моденової «Квітка у темряві», яку подарувала бібліотеці директорка галереї Надія Купенко разом з Володимиром Скляром.

    Протягом заходу присутні задавали багато питань виступаючим, бо тема вишивальної спадщини України близька кожному.