Кожна країна пишається людьми, що, як кажуть, поціловані Богом. Їхнє призначення – творити більше, тож вони завжди йдуть на кілька кроків уперед, випереджаючи своє покоління. Вони – інженери, винахідники, імунологи, музиканти, унікальні педагоги і талановиті письменники, поети, художники… Особистості з непростими, жертовними долями. Такі люди підіймають свою націю на вищу сходинку розвитку і мають вплив на світові технології, культуру, мистецтво. Ми їх називаємо «кодом нації», бо їхня діяльність генетично спаяна з народом, з яким вони живуть і діють.

Україна має свій потужний генетичний код. Раніше несправедливо розкрадений, розсіяний по чужих землях і територіях. Але він наш! Ми його потроху повертаємо на круги своя. Щоб відчувати, що в наших жилах тече українська кров – сильна, палка, життєдайна. І пишатися тими, хто став світочами України.

     До вашої уваги книга  популярної письменниці та літературної блогерки Ірини Говорухи (Ірини Олександрівни Малицької)    

     Як зазначає сама авторка - ідею написати таку книгу їй підказали читачі: «От було б добре, якби про геніїв розказати простіше. Без пафосу, переліку регалій, формалізму. Адже так хочеться за творами «Коні не винні», «Лісова пісня» та «Собор» побачити живих письменників. Відчути Катерину Білокур, Марію Приймаченко, Олександра Мурашка, ніби вони кавують у нашій вітальні та розмірковують про тонкощі догляду за пензлями. Зрозуміти, про що думав Владислав Городецький, вигадуючи своїх загадкових химер. Як розспівувалися Соломія Крушельницька, Назарій Яремчук та Квітка Цісик. У чому геніальність Богдана Ступки, Віри Холодної, Марії Заньковецької. Що надихало Бориса Патона, Миколу Амосова та Володимира Вернадського. Як римували Володимир Сосюра та Олександр Олесь. Скільки пар пуантів станцювали Павло Вірський, Лідія Чернишова, Теодор Попеску. Чому Іван Нечуй-Левицький ненавидів апостроф, а Валерій Лобановський – цифру тринадцять. Що сталося з Павлом Тичиною з приходом радянської влади і чому Софію Русову ігнорувала рідна мати. Кого кохала київська хірургиня Віра Гедройц. У які хвилини свого життя писала вірші Ада Роговцева».

    Тож захоплюючі оповіді авторки про життя видатних постатей України, допомагають читачам усвідомити, що митці були не лише геніями, а й звичайними людьми, які переживали складні обставини, боялися, сумнівалися, але не зупинялися на своєму шляху. Така відкритість у висвітлені життєвих історій впливає на формування нашої свідомості: вчить приймати поразки як частину шляху до успіху, заохочує до ясності й відповідальності перед собою та суспільством. 

     Ця книга – ключ до генетичного коду українців. Прочитавши її, ви станете духовно багатшими і кращими, піднявшись ще на одну сходинку до світла…

     Книга знаходиться у Філії № 2 імені Павла Житецького.