15 вересня в філії №2 ім. П. Житецького КЗК КМПБ відбулася чергова зустріч в рамках «Вуличного університету: ментальне здоров’я з психологинею Крістіною Петриченко». Цього разу розглядали різні стресові ситуації та як з них виходити, як «збирати себе до купи» і продовжувати жити повноцінним життям. Як шукати відчуття радості, щастя та задоволення в малому: сонячному ранку, тихому дощику, природі, домашніх улюбленцях, філіжанці кави чи тістечку…і, як вміти прислухатися до себе, до своїх відчуттів. Кожен з відвідувачів намагався відповісти на питання:

    Що я зараз відчуваю?

    Що для мене важливо?

    Що робить мене щасливим?

    Чим мені насправді подобається займатися?

    Який я?

    Що я знаю про себе?

    За що я можу себе похвалити?

    Чому я себе критикую?

    Як мене бачать інші люди? 

    Як потім аналізувати свої відчуття?

     Говорили про те, як робити малесенькі кроки, щоб полюбити себе, адже ми всі дуже орієнтовані на думку інших і все це в нас закладалося з дитинства коли батьки, школа та оточення нав’язують маленькій людині певні правила, цінності та сценарії, багато критикують та порівнюють з іншими. У процесі дорослішання, побоюючись стати ізгоєм, людина приймає ці «правила гри» і починає занадто сильно орієнтуватися на думку інших, а треба вміти бути собою.  На цій зустрічі ми вчилися бути собою. Присутні жваво включилися в обговорення різних життєвих ситуацій, багато було дискусій, висловлювали свою думку стосовно тієї чи іншої ситуації. Поговорили про песимістів і оптимістів. А на закінчення зустрічі перейшли до «десерту» - намалювали торт, в центрі якого був кожен зі своїм «Я», а на шматочках торта написали, що чи хто нас мотивує, що нас підтримує, яким ми бачимо своє життя, та що б хотіли б змінити в собі… А що ж для цього треба? А треба всього навсього прислухатися до себе, своїх відчуттів, і почати робити, хоч маленькі кроки до цих змін. 

     Тож, давайте жити і відчувати життя, шукати щось позитивне хоча б в дрібницях, не дивлячись на цей складний час.