65 років тому навесні створили Кременчуцьке водосховище.

Назване на честь міста Кременчука, воно має загальну площу 2250 квадратних кілометрів, довжина дамби разом із мостом складає майже 13 кілометрів, розташоване на територіях Полтавської, Черкаської та Кіровоградської областей.

Це найбільша в Україні рукотворна водойма, її ще називають Кременчуцьким морем.

Уперше ідея будівництва Кременчуцького гідровузла і «рукотворних морів» з'явилась 1932 року і була обумовлена необхідністю вирішення енергетичних завдань. Та тоді від задуму практично відмовилися оскільки витрати були завеликі, а вигоди від проєкту малі.

До ідеї Кременчуцького водосховища повернулись у 1940-х роках і наприкінці 1949-го її було ухвалено. В середині літа 1953 року на березі Дніпра, де колись стояло давнє козацьке поселення Табурище, з’явилася геологорозвідувальна експедиція, що «написала» першу сторінку книги життя Кременчуцької ГЕС.

25 березня 1954 року Рада Міністрів СРСР затвердила постанову про будівництво Кременчуцької ГЕС на Дніпрі. А вже 7 червня було закладено фундамент першого будинку селища гідробудівників, що з часом перетворилося на охайне містечко Світловодськ. 

Виникнення Кременчуцького водосховища є величною подією в житті України, хоча, одночасно з тим, і трагічною. Адже в зони затоплення, за різними даними, потрапило більше ніж 200 населених пунктів. Найбільшим із них було місто Новогеоргіївськ. 

Понад 130 тис. жителів змушені були покинути власні домівки. Деякі з них переїхали в інші області, міста, села, а дехто будував нові села, власноруч розбираючи свої будинки. Багато сіл було перенесено із зони затоплення зі збереженням старих назв (серед них - Васютинці, Москаленки, Вереміївка, Жовнине, Топилівка, Вітове, Пронозівка, Мозоліївка).

Будівництво станції передбачало спорудження земляної греблі, будівлі самої ГЕС, судноплавного шлюзу, укріплення чотирьох кілометрів правого берега Дніпра на Табурищанському мисі, зведення високовольтної підстанції з лініями електропередачі, прокладання дорожньої розв’язки та залізничного шляху. Пуск першого гідроагрегату та включення його в мережу відбувся 5 грудня 1959 року. Останній 12-й гідроагрегат був введений в експлуатацію менш ніж за рік – у жовтні 1960.

29 липня 1962 року відбулося урочисте відкриття Кременчуцької ГЕС. Так на карті гідроенергетичних новобудов з’явився ще один об’єкт.

 Зі створенням Кременчуцького водосховища було розв'язано чимало економічних проблем. Його будівництво позитивно вплинуло на господарську діяльність людини. Водосховище відіграє важливу роль у забезпеченні надійної роботи Об'єднаної енергосистеми України, адже Кременчуцька ГЕС здійснює балансування енергосистеми впродовж доби, являючись аварійним і частотним резервом. Кременчуцьке водосховище - це також джерело питної води для мешканців трьох регіонів. За його допомогою знижується ризик повеней, затоплення прилеглих територій, сільськогосподарських угідь. Створення водосховища покращило умови судноплавства  та сприяло розвитку рибного господарства. Також воно є популярним місцем для відпочинку, риболовлі та водних видів спорту.

Література: