
Молодою жінкою вона виїхала з міста Прип’ять зі своєю сім’єю до Кременчука, та всі події пам’ятає як зараз. Пам’ятає як після вибухів на станції влада приховувала інформацію про те, що сталось, евакуацію, болісні переживання людей, які залишали свої домівки, роботу, рідний край та їхали до інших безпечних міст. З тих часів кожного року ця дата для пані Світлани дуже важлива та пам’ятна, бо це також і її особиста історія. Вона ділилась своїми спогадами, а присутні активно обговорювали почуте, адже багато хто з них також пам’ятає цю жахливу аварію.

Книжковий перегляд «Чорнобильська трагедія – біль України» представив літературу, присвячену найбільшій техногенній катастрофі XX століття.