8 березня пішов у вічність Микола Іванович Степаненко – політичний і громадський діяч, письменник, публіцист, дослідник і скульптор. Він - лауреат Міжнародної премії імені Володимира Винниченка, Всеукраїнської літературної премії  імені Олександра Бакуменка, член правління Українського фонду культури імені Бориса Олійника, член Національної спілки журналістів України, член Української асоціації письменників художньо-соціальної літератури, член правління Кременчуцької Спілки літераторів «Славутич».У травні 2020 року Микола Степаненко отримав Почесний знак «За заслуги перед містом».
     Не дивлячись на широку географію його життя – народився в місті Олександрія Кіровоградської області, школу закінчив у Кременчуці, служив у Німеччині та казахських степах, працював на Київщині – його життя найтісніше і найплідніше пов’язане з Кременчуком.
     Він разом з Михайлом Парнетою ініціював встановлення пам’ятника Тарасу Шевченку, особисто, як скульптор, створив пам’ятний знак з барельєфом молодого Шевченка з металу і каменю в Кременчуці. Скульптурні роботи Миколи Степаненка прикрашають наше місто:  фонтан «Хлопчик-тритон-колокол» на вагонобудівному заводі, пам’ятник партизанам-підпільникам у Крюкові, архітектурні композиції біля річкового порту, оздоровчий комплекс в Крюківському кар’єроуправлінні та інші.
     Разом з художницею Оксаною Бойко він створив мурал «Легенди Кременчука» на стіні дитячої бібліотеки, а також барельєфи лікарю-епідеміологу Данилу Самойловичу та лікарю і меценату Василю Устимовичу.
     Завжди брав активну участь у громадському житті не тільки Кременчука, а й України.
     З 2003 року Микола Іванович - засновник та директор Міждержавного інституту українсько-казахстанських відносин ім. Н. А. Назарбаєва.  Перебуваючи на цій посаді він проводить дослідження історії відносин між українським і казахським народами. Результатом цієї праці стали книги: «Казахстан — Україна: дружба, загартована полум'ям війни», «Україна — Казахстан: цілина — епопея ентузіазму і дружби», «Казахстанський унікальний діалог світових релігій», «Центральноазійський барс»,  «Україна і Казахстан в єдиному потоці історії» та інші.
     У творчому доробку Миколи Івановича 11 публіцистичних книг. В яких, наряду з дослідженням історії відносин між українським і казахським народами, розкривається промислово-економічний потенціал  Кременчука. Серед його наукових досліджень є й історія Кременчуцького льотного коледжу. За його ініціативи на фасаді штабу льотного коледжу було встановлено пам’ятний знак відомому авіатору, педагогу-новатору, засновнику училища Миколі Чернову.
     З 1991 він брав активну і безпосередню участь у створенні та розгортанні діяльності Міжнародної громадської організації «Українське козацтво», згодом став організатором козацького руху в Полтавській та Київській областях. Відроджуючи звичаї та традиції українського козацтва, пройшов шлях від сотника до гетьмана козацтва.
     З 2001 року перший заступник Головного отамана міста Києва, а з 2003 року Генеральний хорунжий Українського козацтва. Ще через декілька років, а саме у 2006-му, Микола Іванович стає Гетьманом громадської організації «Козацький рух України»
     Його друзі та колеги відзначають ще одну його особливість – він завжди знаходив час для роботи на інших громадських посадах.
     У 2003 році спочатку заснував, а потім став президентом дитячої громадської організації «Дитячий Всесвіт», за участю якої відбуваються масштабні фестивалі декоративно-прикладного мистецтва «Моя родина», Всеукраїнський фестиваль кіно і телебачення «Веселка», Всеукраїнський конкурс юних фотоаматорів «Ми – діти України», Міжнародний молодіжний гончарський фестиваль. Згодом «Дитячий Всесвіт» стає багаторазовим учасником Всеукраїнської акції «Україна – дітям», а Микола Іванович – організатором виставок дитячих скульптур у Верховній Раді України, Кабінеті Міністрів України, Фонді культури України.
     23 грудня 2009 року за рішенням Президії Товариства «Знання» України М.І. Степаненка призначено директором Науково-просвітницького центру «Відродження».
     Де б він не перебував, скрізь залишав добрий слід про себе небайдужістю, людяністю, турботою про інших.
     Микола Іванович Степаненко назавжди залишиться в пам’яті і в серцях його близьких, друзів і поціновувачів його творчості.


1.     Степаненко М.І.   Центральноазійський барс[Текст]. - Київ : [СМП "АВЕРС"], 2016. - 319 с.
2.     Орлова О. Заступник Гетьмана України Микола Степаненко: Вище козацьке звання – тільки у Ющенка // Кременчуцька Панорама. – 2007. - №26. – 28 червня. – С.7
3.     Чужа Ф.О. Малювання словом[Текст]: рецензії, відгуки, оповідання. – Вид. 2-ге, допов. – Кременчук: ПП Щербатих О.В.,2020. – С.306