Ще 100 років тому один із дослідників походження імені «Україна» Сергій Шелухін писав: «…немає у світі ані одного національного імені, яке викликало б проти себе стільки ненависті, злоби й нападів та пропаганди, як слов’янська назва території й народу «Україна», «українці». З того часу майже нічого не змінилося. До сьогодні все, що пов’язане з поясненням самоназви українців та їхньої української ідентичності, залишається об’єктом численних ідеологічних маніпуляцій. Переважна більшість спотворень спрямована на вкорінення образу України як чиєїсь окраїни.
Однак, коли була перша згадка цієї назви у ХІІ столітті, ще не існувало ні Росії, ні навіть Московського князівства, ні Речі Посполитої, ні Австрійської імперії. Зате була Київська Русь. То чиєю окраїною ми могли бути?
Про походження самоназви «Україна», її первинне значення, про те, як вона трансформувалась та набувала нових змістів і стала назвою країни, а потім і держави розглянуто у книзі:
Брехуненко В. Україна й українці: ім’я як поле битви [Текст]/ Віктор Брехуненко. – Київ, 2020. – 272 с.
За допомогою наукових аргументів спростовуються маніпулятивні версії родоводу та смислового наповнення поняття «Україна». З'ясовується природа іншої нашої самоназви – «Русь» та похідних від неї понять: «Росія», «Мала Русь», «малоросійський народ». Показано як Московія привласнила ім'я «Русь» та його грецький відповідник «Росія», видаючи світові за нібито свою природну самоназву.Читайте, вчіть свою історію, поширюйте!
