Щороку 21 лютого у всьому світі відзначають Міжнародний день рідної мови. А кожна мова має свої діалекти, говори притаманні тій чи іншій місцевості певної країни. Оскільки особливості життя людей віддзеркалюються в мові, то цілком природно чекати й слів не таких, як скрізь.
    От і в Україні кожна область має свої слова та вирази, які важко зрозуміти жителям інших регіонів. Щоправда, деякі з цих місцевих слів стали загальновідомими та, навіть, увійшли до словників. Наприклад: полонина, верховина, трембіта чи коломийка. Та, мабуть, тільки верховинці вживають слова: веснування – весняний випас худоби; флояра – сопілка, якою чабан скликає овець; катрінка – жіночий одяг на зразок запаски та інші. Ось це і є діалектизми. Жодна жива мова неможлива без діалектів.
   В українській мові виділяють три великі діалекти: північний, південно-західний і південно-східний. Кожен діалект охоплює відповідну частину країни. Та буває, що і в сусідніх селах говорять по-різному. От ви знаєте, що на Полтавщині, наприклад, кажуть «райдуга», а в деяких селах на Черкащині – «поселка», а в інших містах «веселка». А в одному із сіл Кременчуцького району дерев’яний човен називається бабайка, хоча в сусідніх селах ніхто так не каже.
    Край вулиці, де ходять пішоходи, ми звикли називати французьким словом тротуар, та живе ще у народній мові і слово хідник.  З тієї ж французької потрапило до нас і слово букет, а на Закарпатті зберегли своє давнє в’язан з цим значенням.
   А ще у кожній мові сила-силенна слів, запозичених у інших народів. І це нормально, тому що жоден народ не живе ізольовано. Щоразу, потрапляючи до інших країн чи навіть читаючи книжки, люди знайомились з речами, яких немає у них на Батьківщині. Люди з протилежних куточків землі вживають одні й ті самі слова, хоча вони, можливо, ніколи не спілкувалися між собою безпосередньо. Та слова можуть передаватися від одного народу до іншого на величезну відстань. Так, наприклад, мовні зв’язки українців сягають аж Малайських островів – батьківщини бамбука, орангутанга та какаду, Мексики, відомої своїм шоколадом і какао, і навіть Португалії, звідки до нас прийшло слово веранда.
    А ще є запозичені слова, які настільки засвоїлись, що їхнє іноземне походження вже й не відчувається. Вони загальновживані. Це слова: бавовна, барвінок, буква, олія, пляшка, огірок, корабель, солдат, мольберт та багато інших. 
   Тож, якщо ви хочете дізнатися більше «цікавинок» про українську мову, завітайте до відділу абонементу філії №2 КМПБ за адресою: вул. Соборна, 11. Не пошкодуєте!