У відділі абонемента філії №2 КМПБ відбулася творча зустріч з українським письменником, фотохудожником, бійцем   добробату «Полтава» Віталієм Запекою. 
       До війни Віталій був відомим фотографом і входив до Топ-100 фотографів за версією сайту photographers.ua. А на війні   почав писати, бо це було своєрідною психологічною розрядкою. «… Записував різні кумедні ситуації, які траплялися. Без   гумору на війні ніяк, треба ж якось емоційно себе заспокоювати. Була така ситуація, що бійця з гарним почуттям гумору   поміняли на бензопилу і він пішов служити в інший підрозділ, щоб підняти моральний дух бійців», - розповів Віталій.
       В книгах, які презентував автор, описані реальні ситуації, які траплялися за роки служби. Герої книг наділені рисами   характерів тих людей, які служили разом з Віталієм. Війна швидко розкриває сутність людини, всі її якості. Добро, співчуття,   хитрість, користолюбність - все це відразу бачиш коли воюєш пліч-о-пліч. А ще видно суть людини по її відношенню до   тварин. А на війні тварин багато, для бійців вони виступають своєрідними психотерапевтами. «Погладиш кота чи собаку і тобі   стає на душі легше і тепліше. Роман «Цуцик» народився відразу й повністю: всі головні герої, події, початок і кінцівка. Три   роки, добровольчий батальйон. Події описані в книжці - це Луганська область. Книжка далась мені дуже важко. За три роки   своєї війни я не хворів. А от через годину після того, як я поставив крапку в цьому романі, мене морозило, трусило і два   тижні ніякі лікарі не допомагали, видужав через місяць. Просто емоційний зрив. Настільки це все через мою душу пройшло»,   - говорить Віталій Запека.
       Розповів автор і про роман «Герої, герої та не дуже». Цей роман – сатира із гумором. Він про українського добровольця   на прізвище Шрамко. Цей образ поєднав у собі риси військових, які пішли на передову 2014-го... Ось тут і стали у пригоді   записи, які робив письменник в перервах між службою. "Там, де головний герой потрапив у халепу, - то це я. Там, де щось   корисне зробив, або героїчне, – то це мої товариші. А характер списаний з дяді Вані. Класний дядько, просто мировий.   Патріот, з перших днів війни пішов захищати нашу Батьківщину», − розповідав письменник. Розповів автор і про дитячу книгу   «Полінка», яку написав для своєї онучки. 
       А ще говорили про роман «Абсурд», в якому автор з іронією й безжальною правдою написав свої роздуми про суспільство. Віталій говорить, що пишучи цей роман він "розважався”, ховаючи за Думкою Думку. «…у романі я ніби заглянув у майбутнє, по суті, передбачивши те, що відбувається в нашій державі нині». 
       Півтори години говорили про літературу та життя. Багато сміялися (слухати Запеку - саме задоволення), ставили питання, а ще ніяк не могли розійтися, хотілося спілкуватися і спілкуватися...
       Цікавий вечір зі сльозами та сміхом був гарантований усім, хто завітав цього дня до бібліотеки та придбав книги автора.