Історія свята, на жаль, має трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеш ( Пакистан) влада жорстоко придушила демонстрацію людей, які виражали свій протест проти урядової заборони на використання в країні своєї рідної – бенгальської мови. Тоді від куль поліцейських загинули студенти. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови.
На землі
проживають мільярди людей різних культур та національностей, всі вони
сповідають різну віру й розмовляють різними мовами. Тож головна мета цього дня – підтримати
самобутність та важливість рідної мови.Мова є душею нації, її генетичним кодом. Без своєї мови, самобутньої культури немає народу. Наше слово набирало сили на пергаментах Нестора-Літописця, шліфувалося у творах Григорія Сковороди, Івана Мазепи, Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Котляревського.
Українська мова – одна з найбільш вокальних та милозвучних мов світу. Філологи кажуть, що все це – через те, що ми маємо досить велику кількість фонем - 48.
Відділ абонементу Центральної міської бібліотеки долучився до святкування, запропонувавши користувачам перевірити свої знання за допомогою невеличкої вікторини. Протягом дня усі бажаючі відповідали на питання, які підготували бібліотекарі. Респонденти були різного віку, але всіх вікторина зацікавила, тому із завданням справилися легко. Деякі користувачі впевнилися в своїх знаннях, а дехто поповнив свій словниковий запас новими філігранними словами.
Знайте, бережіть і примножуйте рідну мову, адже у мові закодована вся наша
історія, багатовіковий досвід, культура та наша духовна самобутність!
