Ювілею письменника в відділі абонементу ЦМБ присвячена виставка книг "Не для слави, а для людей” (книжкова галерея "Ювіляри року”). Один з найцікавіших її екземплярів — книга Валеріана Підмогильного "Місто”, видана в 1954 році в Нью-Йорку Українською Вільною Академією Наук у США. Книга, звичайно, дуже зачитана і дуже цінна.
Сучасник Підмогильного Юрій Смолич називав його у "Розповіді про неспокій немає кінця.” "найбільш інтелектуально заглибленим, душевно тонким або, попросту кажучи, найбільш інтелігентним” серед молодих українських письменників двадцятих — тридцятих років. Що ще цікавого знаємо про Підмогильного?Народився в селянській родині. Навчався на математичному факультеті Катеринославського університету. Захоплювався вивченням іноземних мов. Вчителював. В 1921 році працював бібліографом Книжкової палати в Києві. Є одним з найвизначніших українських перекладачів французької літератури. Його переклади Анатоля Франса, Бальзака, Мопассана, Стендаля, Гельвеція, Вольтера, Дідро, Альфонса Доде, Проспера Меріме, Гюстава Флобера, Віктора Гюго, Жоржа Дюамеля і досі вважаються найкращими, й охоче перевидаються українськими видавництвами.А цитати з творів і зараз звучать на диво актуально."Вона українка, причому з того молодого покоління, яке не задовольняється вже українською школою на селі, виданням українських книжок, театральними виставами, як це було в батьків їхніх, їм хочеться більшого. ... Їх легко пізнати. По крамницях вони запитують усе по-українськи, до того ж голосно, демонстративно, і вимагають, щоб їх розуміли. ... Але приклад, мамо, заразливий...” (В. Підмогильний "Невеличка драма”)
