Пам’яті Вадима Бойка

Щороку в третю п’ятницю вересня в Україні відзначається День пам’яті українських журналістів.

День встановлений у 2007 році з ініціативи Національної спілки журналістів України. Його мета – вшанування пам’яті всіх загиблих журналістів, які загинули, виконуючи свої професійні обов’язки.

В Кременчуці теж вшановують пам’ять загиблого журналіста Вадима Бойка.

Вадим Леонідович Бойко народився 5 листопада 1962 року в місті Світловодську, Кіровоградської області. Навчався Вадим Бойко у Світловодській середній школі №2, де і почалося захоплення юнака журналістикою. Перші спроби пера друкувалися у міськрайонній газеті «Наддніпрянська правда». Закінчивши школу з золотою медаллю, у 1979-му році, у неповні 17 років зразу вступив до Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка на факультет журналістики, закінчив університет з відзнакою. Зовсім скоро перспективний студент перетворився на провідного журналіста. Після закінчення університету у 1984-му році мав можливість стати власкором по Україні газети ««Комсомольская правда», але добровільно поступився цим престижним місцем однокурсниці Ользі Мусафіровій.

Вадим Бойко тоді став працювати старшим редактором програм для молоді УТ-1, а згодом, – ведучим студії «Гарт», яка стала найбільш прогресивною телевізійною програмою того часу на УТ. Водночас, він був позаштатним кореспондентом найпопулярнішої в СРСР програми «Взгляд» Центрального телебачення та співпрацював з зірками журналістики Владом Листьєвим, Олександром Любимовим, Володимиром Мукусєвим. Першим на українському телебаченні підготував сюжети: «Про Голодомор в Україні 1932–1933 років», «Перепоховання в Києві Василя Стуса», «Правда про Чорнобильську трагедію», «Невдала спроба державного перевороту в Литві», «Як закривали «Взгляд», «Контрольна для кременчуцького прокурора» та інші. Він рішуче виступав за справжню свободу слова, становлення конкурентноспроможного українського телебачення, проводив журналістські розслідування в пошуках «золота КПРС», загубленої бібліотеки Ярослава Мудрого (став першим журналістом, якому вдалося в рамках цього розслідування відзняти сюжет у резиденції найвищого керівництва УРСР в Міжгір`ї). Постійно виступав на сторінках газет «Комсомольская правда», «Комсомольское знамя», «Независимость». Гострі публіцистичні матеріали В. Бойка завжди охоче друкували столичні і навіть зарубіжні газети.

Журналістська діяльність стала сходинкою у велику політику. Правдиве слово популярного телеведучого завжди справляло враження на людей, тому й довірили йому представляти інтереси громади у Верховній Раді. 18 березня 1990 року Вадим Бойко обраний народним депутатом України 1-го скликання (від Кременчуцького-Автозаводського виборчого округу № 320 за ініціативою молодіжного дискусійного політклубу «Пульс часу»). Вадим Бойко був заступником голови постійного комітету з питань гласності і засобів масової інформації Верховної Ради України та рішуче виступав за справжню свободу слова, становлення конкурентноспроможного українського телебачення. Йому вдалося відновити цікаву публіцистичну передачу «Три кольори», яка була директивно закрита керівництвом. За його ініціативою ВР прийняла такі закони, які діють до сьогодні й захищають права журналіста.

Вадим Бойко трагічно загинув 14 лютого 1992 року у своїй київській квартирі при суперечливих обставинах: офіційне розслідування трактувало подію, як нещасний побутовий випадок (вибух газу), колеги та однодумці і досі вважають, що Вадима вбили за вказівкою «режиму». Прокуратура тричі відкривала та закривала кримінальну справу «в зв’язку з тим, що осіб, причетних до його загибелі не було знайдено» (таку офіційну відповідь отримали батьки Вадима). Журналістські розслідування, яких було чимало за ці понад 20 років, лише ставлять під сумніви версії про нещасний випадок. Похований Вадим Леонідович Бойко на кладовищі у м. Світловодську.

Література:

1. Баніт М. Вадим Бойко. Кременчуцький нардеп. 25 років з дня нерозкритого вбивства

// Програма плюс. - 2017. - 17-24 Лютий (№ 7). - С. 4

2. Билина Ю. 20 років тому загинув Вадим Бойко. [ Народний депутат від

Кременчука першого скликання українського парламенту] // Програма Плюс. –

2012. - 17-24 лютого. - C. 24

3. Думка-Кондратьєва Ю. Журналіст Вадим Бойко: правда ціною життя

// Зоря Полтавщини. - 2018. - 20 лютого (№ 26/27). - С. 3

4. Душенко А. "Быть честными до конца" [28 років тому був убитий перший

нардеп із Кременчука - журналіст Вадим Бойко] // Телеграф. - 2020. - 20-27 лютого

(№ 8). - С. 23

5. Самойленко Л. Як зберегти пам'ять про загиблого журналіста? [ Вадим Бойко]