Бабусина скриня - моя берегиня,   

Тут звичаї давні і світлі пісні!  

Бабусина скриня - народна святиня,

І ти не цурайся ніколи її!

                                                                         (А.Бінцаровська)

У народі існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. І тільки вивчаючи і знаючи ці традиції, ми зможемо передавати культурну спадщину свого народу, набуту віками, нащадкам.

Відділ абонементу ЦМБ до Дня Незалежності України представляє виставку-вітрину «З бабусиної скрині».

 

 Головною героїнею цієї виставки стала українська СКРИНЯ.

Скриня впродовж віків відігравала важливу роль в житті і побуті української родини. Вона займала почесне місце в інтер’єрі житла, була його окрасою, показником доброту сім’ї, незмінним атрибутом весільного обряду.

     З давніх часів скрині виконували функцію сучасної шафи – в них зберігали сувої полотна, вишиті і ткані рушники, предмети святкового одягу, прикраси, гроші, інші цінні речі. Скриня передавалась у спадок від покоління до покоління, зберігаючи пам'ять роду, традиції, родинне тепло.

Скриню замовляли майстрові або купували на ярмарку. Ось як описує купівлю скрині на ярмарку Дмитро Яворницький: «… у тому ж ряду, але трохи вглиб, понаставлено безліч скринь усіляких розмірів. Тут головним чином торгуються батьки і особливо матері, які мають дорослих дочок і готують їм віно. Купуючи скриню, слід основну увагу звертати на те, щоб вона була окута широкими смугами заліза, мала замок із гучним протяжним дзвоном, і щоб під нею були коліщата для легкого пересування з місця на місце…»

Найвідомішими осередками скринного промислу у нашій Полтавській області були села Вереміївка, Нові і Старі Санжари, Лохвиця, Грунь та ін. Скрині виготовляли переважно з липи, тополі, берези, іноді вільхи та верби. За літо один майстер міг виготовити до 20 скринь. Перед розписом скриню шпаклювали сумішшю крейди та оліфи або крейди та клею, розведених на воді. Потім «одягали сорочку», тобто фарбували у колір тла для розпису (зелений, синій, сірий, темно-вишневий). Ретельно розмальовувався передній бік скрині, бічні – не завжди або скромніше.

А що ж таїлося в скринях наших бабусь : сорочки, плахти, намітки, керсетки, народні прикраси, дукачі..

Багато скринь було в будинках козацької старшини та заможних міщан. Так, наприклад, у чернігівського полковника Павла Полуботка у 20-ти скринях зберігалася величезна кількість речей: срібні та золочені кубки, срібні чаші, чарки, келихи, ложки, виделки, таці, кафтани, кунтуші, хутряні шапки, хутра, сукна, парчеві та шовкові тканини, сорочки, юбки, хустки, намітки, очіпки, скатерті, рушники, серветки, килими, книги тощо.

Серед меблів селянського житла були стіл, скрині, лави, стільці, ліжко, мисник, полиці, божниці, дитяча люлька. Розташування меблів було незмінним, відповідало певним традиціям, майже ніколи не порушувалось і було характерним практично для всієї України. Почесне місце займала скриня, яку ставили навпроти дверей, перед лавою, інколи «на покуті», під образами. Покривали вишиваним рушником або тканим рядном. Скриня була показником добробуту селянської родини, окрасою житла.

     У хаті могло бути декілька скринь: бабусі, матері, дочки, онуки. Після смерті власниці скриня передавалась у спадок. Народною етикою засуджувалося зазирати до чужої скрині.

     Скриня була незмінним атрибутом сільського весілля у ХІХ – першій половині ХХ століття. До неї складали придане для нареченої. Готували його завчасно, майже від дня народження дівчинки. Вишиті сорочки, спідниці, керсетки, пояси, рушники, намисто мати спочатку зберігала у своїй скрині. А років з 15-ти дочці купували власну скриню. Дівчина вже й сама готувала своє придане: ткала полотно, вишивала сорочки, рушники. Скриня та її вміст символізували працелюбність нареченої. Говорилося:

 Весільна скриня не лише зберігала майно нареченої – вона таїла в собі дівочі мрії про заміжжя, майбутню долю. Скриня з її вмістом символізувала працьовитість молодої, адже більшість речей, які в ній зберігалися, виготовлені нею власноручно. Про це співається і в піснях:

Скрине ж моя мальована!

     Важливе значення мав і зовнішній вигляд скрині, адже саме сидячи на ній молода їхала до свого нового дому.

    

 

 

 Скриня – це унікальний подарунок  для всієї української культури. Адже у скрині не лише зберігають родинні цінності, у ній через передачу у спадок від покоління до покоління зберігається пам’ять роду, традиції, родинне тепло.

Якщо ви хочете більше дізнатися про культуру та побут української родини про те чим жили і чим дорожили наші пращури  - завітайте до нашої бібліотеки!

                          ( в статті  використані матеріалами Людмили Білоус)