Що стало причиною депортації? 

Основною причиною насильницького переселення стало звинувачування всього кримськотатарського народу в державній зраді, "Масовому знищенні радянських людей” і колаборації — співпраці з нацистськими окупантами. 

Як відбувалось переселення?

  Службовці НКВС заходили в татарські будинки і оголошували господарям, зо через зраду батьківщини їх виселяють із Криму. Щоб зібрати речі, давали 15 — 20 хвилин. Офіційно кожна сім'я мала право взяти з собою до 500 кг багажу, але реальність дозволяла забрати значно менше, а інколи — зовсім нічого.

Людей вантажними автомобілями звозили на залізничні станції. Звідти на схід, в віддалені райони, відправили майже 70 ешелонів з наглухо закритими товарними вагонами, які були переповнені людьми. Майже все кримськотатарське населення.

В дорозі загинуло близько 8 тис чоловік, більшість з яких діти і старі люди. В основному від спраги і хвороб. Дехто не витримував страждань і божеволів.

Вся власність, що залишилася в Криму після татар, перейшла до держави. 

Куди депортували татар?
Більшість була відправлена в Узбекистан і прилеглі райони Казахстану та Таджикистану. Невеликі групи людей попали в Марійську АРСР, на Урал, в Костромську область Росії. 

Які були наслідки депортації для татар? 

 За перші три роки після переселення від голоду та хвороб померло від 20 до 46 % всіх депортованих. Серед померлих в перший рік майже половина — діти до 16 років.  Через недостатність чистої води, погану гігієну і відсутність медичної допомоги серед депортованих поширювались хвороби. Новоприбулі не мали природного імунітету проти багатьох місцевих хвороб. 

Який статус вони мали в Узбекистані? 
Кримських татар перевезли в так звані спецпоселення — огороджені воєнізованою охороною території, які більш нагадували трудові виправні табори, а не поселення мирних людей. Приїжджі стали дешевою робочою силою для найтяжчих робіт.

В 1948 році Москва визнала кримських татар довічними переселенцями. Тим, хто без дозволу НКВС виходив за межі свого спецпоселення, наприклад, щоб провідати родичів, загрожувало 20 років ув'язнення. Такі випадки були.

Місцевим же розказували страшні речі про татар, сіючи вороже ставлення. Навіть називали їх циклопами і канібалами. Пізніше, дізнавшись, що кримські татари однієї з ними віри, узбеки дуже дивувались.

Діти переселенців могли отримати освіту російською або узбецькою мовою, але не кримськотатарською. До 1957 року були заборонені любі публікації цією мовою. Із Великої радянської енциклопедії була вилучена стаття про кримських татар. Цю національність заборонили вписувати в паспорт. 

Що змінилося в Криму без татар? 

Після виселення з півострова татар, а також греків, болгар і німців в червні 1945-го Крим перестав бути автономною республікою і став областю в складі РРСФР. Південні райони Криму були спустошені. Пропадали колодязі,  сади і виноградники. Бо переселені з північніших регіонів люди ще не вміли тут господарювати. Було перейменовано більшість назв міст, сіл, гір і рік. Радянська влада знищувала татарські пам'ятники, спалювали рукописи та книги, навіть томи Леніна та Маркса, перекладені на кримськотатарську. В мечетях відкривали кінотеатри та магазини. 

 Коли татарам дозволили повернутися в Крим?

Тільки після смерті Сталіна за часів Хрущова було пом'якшено умови життя для кримських татар, але звинувачення в державній зраді знято не було. Звичайно ж татари боролися за свої права повернутися на історичну батьківщину. Але заборона діяла аж до 1989-го року.

На протязі 4-х років на півострів повернулося половина всіх кримських татар, що жили тоді в Радянському Союзі — 250 тис чоловік.

Звичайно ж  повернення корінного населення не було простим, адже на землях жили вже інші люди. Але великих протистоянь все ж не відбулося. За  цей час Крим став частиною України. 

Сьогодні окупаційна влада РФ знову відбирає пам'ять, заборонивши кримським татарам збиратися разом, як це було десятками років, читати молитву, пригадувати минуле та шукати сили на майбутнє. 

Те, що люди там живуть і мовчать, не означає, що вони згодні. 

Ми повинні враховувати всі ці реалії і пам’ятати про те, що коли в лютому 2014 року почалася окупація, кримські татари на 99,9%  були проти неї. Тому що вони пам’ятають, як у їх дім заходив солдат зі зброєю.

Хай такі трагедії більше ніколи не повторюються!