Продовжуємо знайомити Вас зі сторінками чудової книги Лади Лузіної 'Чарівні традиції українок".

Виявляється, хороводи, заквітчані дівчата, плетені віночки, що пливуть по воді — це ознаки не лише свята Івана Купали, а й цілого періоду, який називався Русалії й розпочинався від Весняного Юрія (6 травня). Вінки плели із конвалій, васильків, незабудок, чабрецю і полину. Найгіршим знаменням для дівчини вважали вінок, який потопав, або розплітався у воді. Це означало, що чоловік, на якого вона загадала, або не візьме її за себе, або обдурить.

 У період з 5 травня до Петрівок дівчата ходили в ліс і залишали там вінок (або інший дар) для русалок.

Сиділа русалонька на білій березі,
Просила русалка у жінок намітки:
«Жінки-сестрички, дайте намітки:
Хоч не тоненької, аби біленької».

І русалка виконувала функцію ворожки — вважали, що вона, вдячна за подарунок, мала наслати на обраного парубка чари любові. А ще дарами просто улещували русалок, бо вони мали владу над водою.

Наші русалоньки зовсім не схожі на героїню казки Андерсена, бо в них ніколи не було риб'ячого хвоста. Вони — душі нехрещених дітей і дівчат-утоплениць — норовливі і непередбачувані.

 А ще в перших числах травня наші предки, як і в багатьох країнах світу, вибирали "Травневу королеву” - Лелю (Лялю) - найкращу серед дівчат, яку одягали в особливе вбрання — у неї був не тільки віночок, але й своєрідна сукня із листя і зелених гілочок.

Саджають дівчину на дерновій лавці, на яку ставлять також глечик з молоком, сир, масло та інший почастунок, кладуть кілька вінків. Дівчата танцюють навколо Лелі, а коли пісні закінчаться, Ляля роздає роздає своїм товаришкам все, що  біля неї покладено. А потім кидає їм вінки.

Ті, хто спіймає вінки, вийдуть заміж наступного року! Знайома традиція?

Тож читаймо книги і дізнаваймось багато цікавого!

 То ж, хлопці, майте на увазі! А дівчатам на замітку.