Відділ абонементу ЦМБ, в рубриці «Мандруємо книгою», продовжує подорожувати надзвичайною і за змістом, і за оформленням книгою Наталки Лещенко та Руслана Павлюка «Українська культура».
Ця книга буде для вас незабутньою мандрівкою шляхами української культури! Захопливі статті, яскраві світлини, стародавні документи й легенди – усе це зачаровує і надихає на пізнання традицій та звичаїв наших предків.
Тож, вирушаймо!
Прикраси.
Купи коралі, щоб женихи не пішли далі.
Прислів’я
НА Поділлі у середині XIXст. Полюбляли носити сережки (їх ще називали ковтками, що походить від «ковтатися» - бовтатися) та дукачі, а намистом багачки застеляли всі груди.
А на Лубенщині (Полтавська обл.
кінець XIXст.) на шиях дівчат і молодих
жінок вигравало різнокольорове намисто
до 25 низок (разків), більшою чи меншою мірою опущених на груди. Дуже цінні
стародавні коралі (справжнє добре намисто), величиною з горошину були
доступні лище багатим, іх матір
розподіляла порівну між усіма доньками. До коралів належало й «колюче» намисто,
або «локшина», що було утворене з маленьких зігнутих трубочок. Крім коралів
носили ще й різнокольорове скляне («камінне») намисто: біле, голубе, зелене,
жовте, червоне, бурякове,вишневе, «гадюче» (чорне). Іноді намисто робили в
такому порядку: разок білий, разок жовтий, потім – червоний. Траплялися на
низці намистини й різного кольору. Загалом, мода на колір намиста в різній
місцевості навіть одного регіону була різною. Іноді до намиста прив’язували
одну - три кольорові стрічки.
Усі жінки носили на шиї хрестик на чорному, зеленому, або червоному шнурку.
Хрестики були дерев’яні, срібні («Як срібний свячений хрестик носить на грудях,
у грудях легше буде»), мідні, іноді емальовані та скляні кольорові.
Персні носили мідні та срібні, а також із «вічком» - скляним камінцем. Вінчальну
обручку використовували у лікуванні сухот, жовтяниці, ревматизму.
Далі буде…
