8 січня виповнилося б 85 років українському поету Василю Симоненку. Життя його було яскраве і коротке. Спалахнув зорею і – згас, гнаний владою. Його чорнили й залякували, переслідували й перетинали творчі шляхи. Та не згас Талант. Твори Василя Симоненка отримали всенародне визнання. Його творча спадщина – десятки віршів, казок, новел, об’єднаних у збірки, лишилися навічно золотими розписами на ниві української духовності. Відзначив ювілей нашого земляка і відділ читальної зали ЦМБ. В річницю увічнення його пам’яті долучились серцем до слова й думки Василя Симоненка спілчани літературного об'єднання «Славутич», вшановуючи його світлу пам'ять вечором витонченої словесності – «Коштовне срібло поетичного слова».

 

 

   Читання його вибраних творів було доповнене чудовим виступом  Алли Лебєдєвої, яка виконала  пісню «Лебеді материнства» на слова В. Симоненка. Чудово звучала інтимна лірика у виконанні Вікторії Сопільняк, ведучої заходу. Присутні, що завітали на свято пам’яті великого митця, змогли насолодитись проникливим читанням улюбленої поезії студентами університету третього віку, членами драматичного гуртка «Калинове гроно» на чолі з Галиною Яценко.

 

 

  Василь Симоненко належить до тих особистостей, що залишають пам'ять про себе навіки. Він живе у своїх творах як взірець гідності і стійкості для нас. Не померкне з літами його поетична зоря, горить високим, чистим світлом на небокраї українського письменства.