Кожний народ має своїх національних героїв, які в найкритичніший момент історії втілюють найкращі його риси, піднімають на боротьбу інших і беруть на себе відповідальність за майбутнє нації, ведучи її за собою.  Однією з таких особистостей, без перебільшення, був Михайло Сергійович Грушевський. 

 

   Тому в рік 100 річчя Соборності України не розповісти про цю видатну людину, що після себе залишила великий слід в нашій історії, та була однією з найпомітніших осіб в українському державотвореннні ми не мали морального права. 

 

   На захід до юнацького відділу були запрошені учні педагогічного ліцею ім.Макаренка, які з великою цікавістю прослухали розповідь про історика, політика та надзвичайно цікаву людину.

 

 

   М.С.Грушевський  жив і творив українську державність, писав її історію, перебуваючи у самій гущі життя, серед людей і для людей. Він був особистістю, яка не лише мала високі ідейні переконання, а й звичайні людські риси характеру, емоції і пристрасті, честолюбні амбіції, симпатії й антипатії, душевні потрясіння, певні слабкості й болючі помилки. Саме таким постав М.Грушевський із розповіді бібліотекарів Л.Тимощук та В.Згонник, яка ілюструвалася відеорядом фотографій та документів тієї епохи, а ще чудовою музикою, що додавала емоційності дійству.

 

 

 

 

   М.Грушевський  був людиною своєї епохи — часів гострих соціальних суперечностей і жорстокого національного гніту з боку імперської влади стосовно українського народу і його еліти, до нього особисто як одного з найпомітніших її представників.
   Наприкінці 1980-років були зроблені  перші проломи у стіні політичної табуїзації  М. Грушевського. Відтоді почалося його стрімке повернення в Україну  книгами, що друкувалися масовими накладами, назвами площ та вулиць, навчальних закладів, відкритими музеями, зведеними пам’ятниками, а ще пам’яттю вдячних нащадків.