Виставка-вітрина «Яскраві постаті України» у вікні відділу абонементу ЦМБ знайомить перехожих з яскравими постатями України, чиї ювілейні дати припали на початок року: Валерієм Лобановським, Марією Приймаченко, Сергієм Параджановим. Ці видатні особистості внесли великий вклад в мистецтво, культуру, спорт і своїм талантом, творчістю, працею прославили Україну.

 «Не знаю, що чекає на мене, але знаю, що хотів померти на Україні. Хоч би там як, а я їй багато чим завдячую. Вона велика і друга моя Батьківщина...», - писав Сергій Параджанов.

Фільм "Тіні забутих предків" був удостоєний призу на Всесоюзному кінофестивалі в Києві (1966). Та все ж на Заході (там фільм демонструвався під назвою «Вогняні коні») інтерес до нього був значно більшим, ніж на батьківщині.

Фільм отримав 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них — 24 гран-прі) у двадцять одній країні. Параджанову надсилали свої вітання Фелліні, Антоніоні, Куросава, а польський режисер Анджей Вайда став перед Параджановим на коліна й поцілував руку, дякуючи за цей шедевр.

В 1973 р.  Параджанов був заарештований і засуджений за сфабрикованим звинуваченням. Звільнений 1978 за клопотаннями відомих митців (Луї Арагон, Ельза Тріоле та ін.). Після звільнення не дістав дозволу на проживання в Києві, мешкав у Тбілісі.

У 2-й половині 1980-х рр. фільми митця повернулися глядачеві.

 "Для себе я твердо засвоїв з перших же днів: тренер повинен свято пам'ятати, не забувати ні на мить, що працює з людьми, які значною мірою роблять з нього тренера. А люди на відміну від роботів мають душу, часто досить вразливу, іноді – норовливу. Тренер, безумовно, повинен досконало розбиратися у футбольній справі, але це один бік медалі. Інший – тренер зобов'язаний однаково добре розуміти і душу гри, і душу людей.”, - зазначав Валерій Лобановський.

В. Лобановський увійшов до списку 50 кращих тренерів за 50 років (1959-2009) за версією World Soccer, а також до списку найкращих тренерів післявоєнного періоду за версією The Тіmе.

В Україні його називали "Полковник”, ”Метр”, "Маятник” (за звичку хитатися сидячи на тренерському місці). Футбольне прізвисько Лобановського - Рудий Соняшник - було ліричнішим. 

В Італії його називали "Полковник", у Німеччині – "Генерал". Адже легендарний футбольний тренер Валерій Лобановський виростив не одне покоління гравців зі світовим ім'ям.

 "Роблю сонячні квіти тому, що людей люблю, творю на радість, на щастя людям, щоб всі народи один одного любили, щоб жили вони, як квіти по всій землі...", - вказувала Марія Приймаченко.

Марія Приймаченко намалювала понад 800 картин, 650 з них зберігається в Київському музеї українського народного декоративного мистецтва. Нагороджено найвищою відзнакою незалежної України – відзнакою Президента України.

Художник, поет, вчитель, мислитель, мати, бабуся – неосяжна, геніальна українська мадонна в барвистій хустці. Коли Марії Овксентівні виповнилося 60 років, вона намалювала картину, на якій зобразила себе, одягнену в національне вбрання, начебто вона сидить на стільці біля хати і чекає гостей, а на містку стоять шість молодих дівчат і хочуть підійти, однак міст не дістає берега. Роботу вона підписала «Літа мої молодії. Зупиніться хоч на калиновім мості та прийдіть до мене в гості». Через 20 років художниця повторила роботу і на мосту стояло вісім дівчат.

Роки ідуть, ніби вода тече в річці, але життя не припиняє свого руху, і народяться на нашій землі нові генії…