1986 рік. 26 квітня. Чорнобиль. Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, все одно це слово полум’янітиме чорним вогнем скорботи. Саме цій даті присвячений вечір – спомин «І пам’ять згадкою гортає…», який відбувся в бібліотеці – філії № 4. Проходять роки після страшної аварії на ЧАЕС, а біль не вщухає, не покидає нас, пов’язаних із цим скорботним часом ядерного апокаліпсису. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони.
Болем наповнені наші серця за нашу землю, яку зрошують кислотні дощі, за отруєні хімічними відходами ріки, за небо з озоновими дірами, за вирубані ліси.
Гостем вечора був ліквідатор аварії на ЧАЕС Віктор Павлович Ісаєнко. На зустріч з ним завітали учасники дитячого екологічного штабу «Зелена планета» та військовослужбовці частини № 3059 Нацгвардії України. Молодому поколінню шановний гість заходу розповів, як Україна вперше зустрілася з такою грізною силою, як ядерна енергія, що вийшла з-під контролю, як розгорталися події після вибуху 4-го реактора. Зворушливо згадав в своїй розповіді молодих пожежників, які пройшли через усі кола ядерного пекла і ціною свого життя врятували не тільки свою країну, а й Європу, щоб зберегти життя прийдешніх поколінь.. Будучи військовим, розповів про солдат, яких відправляли скрізь, де не вистачало людських рук, про їхній обов’язок, про їхню мужність.
Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять героїв, які до останнього подиху виконали свій обов’язок і відвернули страшну трагедію. Схиляємося в подяці перед ними, перед живими, перед пам’яттю померлих від радіаційного смерчу.
Присутні заходу ще довго не відпускали гостя, задаючи йому запитання. Великою приємністю для нього було отримати букет живих квітів та солодощів від бібліотекарів в знак великої шани, як ліквідатору аварії на Чорнобильській АЕС.
Ніхто не залишився байдужим після розповіді ліквідатора. Кожен усвідомив, щоб зберегти своє життя і життя людей, треба протистояти руйнуванню навколишнього середовища. Щоб наша земля зацвітала навесні пишним буйством кольорів, щоб поверталися з чужини журавлі, несучи радість зустрічі з рідною землею.
Пам’ятаймо! Хай не повториться! Ми будемо жити, дякуючи тим, хто зберіг наше життя і робімо усе, щоб ніколи не падала на землю гірка зірка Полин…
