"Мало бачити. Мало - розуміти.
Треба любити.
(Григір Тютюнник)
Видатний український письменник, наш земляк з Полтавщини, Григір Тютюнник (1931 - 1980) є одним з найвидатніших новелістів свого часу. Коли в Японії були вирішили видати антологію сучасної новели, то з тодішнього Союзу взяли твори лише Г. Тютюнника та В. Шукшина. То ж твори Григора Михайловича відомі далеко за межами України і переведені на багато мов світу. Письменник вважав, що новели не можна писати мовою роману. Тут кожне слово повинне бути вивірене на вагу золота.
"Речення художнє - як чаша терпіння. Воно повине бути повним, але не переповненим. … Написати добре - значить не написати нічого зайвого." (Г. Тютюнник).
Тяжкі умови дитинства майбутнього письменника: голод, репресований батько, війна відіграли згодом істотну роль у виборі тем та сюжетів його творів. Більшість з них мають явний автобіографічний підтекст. І нікого не залишать байдужими.
Він ніколи не йшов на компроміси, ненавидів пристосуванців. І дуже любив людей. Бачив всі їхні добрі і погані риси. Не прикрашав дійсність. "Григір Тютюнник дивився на світ широко розкритими очима, зірко бачив усе, що діялося з його народом" (І. Дзюба)
Десь в глибині душі він так і залишився маленьким хлопчиком, дуже чутливим, вразливим до людського горя і образ. Не витримав. 6 березня 1980 року письменник вкоротив собі віку.
Його новели, оповідання, повісті є енциклопедією людських характерів. Сюжети близькі і зрозумілі кожному. Прочитавши одну розповідь, обов'язково зачитаєшся далі.
Твори Григора Тютюнника прекрасили б любу літературу світу. А знайти їх можна в нашій бібліотеці по вул. Соборній, 11.
Приходьте.