Ніщо так не об’єднує людей, як спільна біда. Вона згуртовує нас і робить сильнішими - адже сьогодні вирішується майбутнє і доля України. Історики і політики запевняють: саме в таких випробуваннях народжується справжня нація.
         У бібліотеці-філії № 10 оформлено виставку-присвяту «Пройшла війна стежками долі» - про хлопців, які жили поряд з нами і не повернулися з війни. Вони зробили крок у безсмертя  і навіки залишилися молодими. Ця виставка не залишає нікого байдужим. 

 

 

 

          Схиляючи голову перед пам’яттю героїв, дивлячись їм у вічі, ми розуміємо, що війна – це найстрашніше і найбезглуздіше у світі. Вона нехтує найбільшою цінністю на землі - людським життям. Та закінчуються битви, а пам’ять нетлінна.
         …Олексій Древаль хотів стати військовим, любив читати книги про війну. Загинув під Іловайськом. Його іменем названа центральна вулиця у нашому районі.
         … Володимира Шаповал  загинув під містом Щастя. Його називали «хлопцем із золотими руками і золотою душею». Веселий, майстровитий, справжній патріот і лідер серед товаришів.
          …Про Олега Довбню побратими говорили: «Він був справжнім розвідником. Просто справжнім - чесним, сміливим та надійним другом». Загинув під Авдіївкою.
           …Антон Кирилов – єдиний син у матері. Мріяв стати офіцером. Останній дзвінок пролунав з Іловайська 29 серпня 2014 року. В трубці було чути лише шипіння і слово «мама». Йому було лише 19 років.