Вас ніколи не цікавило, що відбувається із загубленими шкарпетками? Тими, які невідомо-де зникають під час прання. Схоже, що загублені шкарпетки – одна з найбільших загадок на світі, яку ще нікому не пощастило розкрити! А от Юстина Беднарек знає, що вони просто тікають з пральної машини! Виявляється, шкарпетки обирають волю. І навіть здатні зробити карʼєру, та ще й неабияку. Є шкарпетки-кінозірки, шкарпетки-детективи і навіть… шкарпетки-політики… Словом, шкарпетки, які здатні змінити не лише своє життя, а й долю інших. Утім, читайте самі. Ви переконаєтеся, що все це – щира правда! Відтепер ви ніколи не глянете зневажливо навіть на діряву чи стару шкарпетку. Бо хтозна, яку захопливу історію вона може розповісти….

      Чого може досягти розумний і допитливий хлопчик, якщо матиме чітку мету і, головне, величезне бажання вчитися й наполегливо працювати задля її здійснення? Юним героям романів відомого польського письменника і педагога Януша Корчака (1878—1942) нескладно відповісти на це запитання. Наприклад, можна створити у класі кооператив, як це зробив Джек, або, як Кайтусь, стати справжнім чарівником! Хлопчики відчують і радість перемоги, і гіркоту поразки, поступово дорослішаючи на шляху до втілення заповітної мрії. Натомість сам автор, зачаклований гномом, знову стане дитиною і спробує пригадати, якими насправді великими та серйозними можуть бути клопоти й турботи маленької людини.

       Видатний польський письменник Станіслав Вінценз (1888–1971) мріяв усе життя провести в горах у селі Бистрець серед любих його серцю гуцулів, яких вивчав і описував. Проте в 1939 році совєтська окупація перекреслила ці плани: Вінценз потрапив до енкаведистської в’язниці. Письменник чудом врятувався із в’язниці, відтак нелегально через гори перебрався до Угорщини, де став біженцем. Тут його знову наздогнала сталінська навала, і йому довелося втікати далі на Захід. Під час цих драматичних життєвих перипетій письменник постійно стикався із совєтськими прикордонниками, чекістами, вояками – людьми з дуже різних середовищ, і, розмовляючи з ними, не оминав нагоди дослідити коліщатка тоталітарної машини, яка нищила його рідну Гуцульщину і загрожувала европейській цивілізації. Усі ці події Вінценз описав у книзі спогадів «Діалоги з совєтами», вперше опублікованій у 1966 році. Сьогодні, коли навала «русского міра» знову нищить Україну і загрожує Европі, спогади Станіслава Вінценза залишаються цікавими і актуальними.

       Оповідання Стефана Грабинського (1887—1936), що входять до збірок “Демон руху” і “Книга вогню”, включені до багатьох антологій світової фантастичної літератури. Герої цих творів стикаються з таємничими й незвичайними явищами, які змінюють їх внутрішньо. Автор порушує психологічні, філософські й метафізичні проблеми людського буття і свій жанр пропонує називати психо- або метафантастикою. Містика, якою оповито все, що відбувається на залізничних коліях та в місцях спалахування пожеж, просякнута неабиякою поезією й ліризмом та тримає в напрузі з першої й до останньої сторінки.

      До цього тому увійшло вісім оповідань і повість Яцека Дукая у жанрі фантастики та альтернативної історії зі збірок, опублікованих у 2000–2017 роках. Твори з його ранньої збірки «В краю невірних» належать до метафізико-теологічної фантастики. Сюжети зі збірки «Ксаврас Вижрин та інші національні твори» виводять читача, зокрема, на знайомі з «Криги» обрії альтернативної історії, ба навіть політичної філософії. Найновіші оповідання — «Втрко» та «Портрет нетоти» — хоч цілковито різні за сюжетами й ідеями, але поєднані настроєм і духом теперішнього життя східноєвропейської людини. На тлі, як завжди, динамічних, вигадливих і неповторних сюжетів читач дізнається, як зникає межа між війною та тероризмом, розумом і вірою, героєм і негідником, митцем і вбивцею. Філософське осмислення моральних дилем нашого життя — одна з найцікавіших рис письменника та важливий елемент його творів.

      Тринадцять захопливих художніх репортажів із псевдореспублік затягують читача в чорні діри альтернативних, але водночас таких справжніх реальностей. Абхазія, Південна Осетія, Нагірний Карабах, Придністров’я, «ЛНР», «ДНР» – де-юре вони не існують, де-факто там триває життя за своїми специфічними законами, надиктованими парадоксальною реальністю та невтіленими мріями про незалежність.

      Цю книжку, написану 1945 року, впродовж десятиліть європейські видавці відкидали – то як надто антиросійську, то як надто антинімецьку. Сьогодні спогади відомої польської діячки, науковиці, львів’янки Кароліни Лянцкоронської (1898–2002) про події Другої світової війни звучать особливо гостро і суголосно з воєнним досвідом українців у ХХІ столітті.

      Кароліна Лянцкоронська описала те, що бачила на власні очі й учасницею чого їй довелося стати: прихід перших совітів до Львова 1939 року, допити НКВС, утечу до окупованого німцями Кракова, діяльність у польському русі опору, перебування у станиславівській в’язниці та конфронтацію з начальником станиславівського гестапо Крюґером, вирок смерті, ув’язнення у львівській та берлінських в’язницях, понад два страшні роки в Равенсбрюку. Але передусім ці спогади – про людяність у нелюдських обставинах, про внутрішню силу й гідність і про те, що війна – це не тільки про смерть, а й про шалену любов до життя.

      Дітлахи зі звичайного подвірʼя чи не щодня стають свідками незвичайних подій! Та хіба може бути інакше, якщо в сусідньому будиночку живе Чарівниця, у якої, звісно, є чорний кіт, а в гості приходить таємничий д-р А. Кула, гонихмарник Тимофій і пані Дора, яка багато років безуспішно подає заяву до Товариства Чарівниць, але їй постійно відмовляють (не годиться майбутній чарівниці віддавати перевагу пилососові над мітлою!). Щодня тут стаються дива: хтось перетворюється на жабу, кіт грає на акордеоні й примушує гойдалку шалено витанцьовувати, у шкарпетці росте космічна чорна діра, дітей скрізь супроводжує химерна Цифра, а над подвірʼям спалахує нова зірка… Ну хіба можна життя в будинку край Лопушаного Поля проміняти на життя в «Елітному», — дуже дорогому, але такому нудному й передбачуваному житловому комплексі?

Книга отримала нагороду «Книжка року 2017»  Польської секції Міжнародної ради з дитячої та юнацької книги.

       Цю книгу можна назвати романом-казкою, бо вона охоплює велику частку життя головної героїні, що постає перед нами Дитям, Дівчинкою і Панянкою. Дорослішаючи, вона змінюється, вивчає себе і навколишній світ, у якому панують зло, насилля, зневага, бундючність Загарбників. Колись славне Велике Королівство завоювали степові ординці і накинули на нього зашморг, а він душить народ, що, здавалось би, втратив будь-які сподівання, втратив мужність і хоробрість опору. Під опікою Чарівниць Дитя-Дівчинка-Панянка виростає й пізнає свій народ, щоб здійснилося пророцтво Пісні Єдиної…

       Юзеф Чапський – видатний польський художник і письменник, співробітник паризького часопису «Культура», редагованого Єжи Ґедройцем. Життя Чапського було сповнене важких випробувань і значних творчих звершень. У спогадах «На нелюдській землі» він описує один із найдраматичніших його періодів, від 1939 до 1945 року, коли митцеві довелося зазнати совєтського полону й таборів, а відтак брати участь у організації Польської армії генерала Андерса, її евакуації на Близький Схід і битві при Монте-Кассіно. Важливим завданням Чапського в Польській армії був пошук пропалих безвісти більш як 10000 польських офіцерів, як потім з’ясувалося, – розстріляних без суду і слідства совєтами в Катині. Фільм «Катинь» Анджея Вайди значною мірою став творчим переосмисленням розмов режисера з Юзефом Чапським.

       Відомий польський репортер Вітольд Шабловський упродовж трьох років розшукував у Польщі та в Україні очевидців Волинської трагедії та їхніх нащадків. Розповіді про пережиті  події 1943 року лягли в основу книжки «Кулемети й вишні. Історії про добрих людей з Волині».

Ці історії — про зруйновані у вирі війни людські долі й обірвані життя, і водночас — про людяність, силу духу та милосердя. Через спалах міжнаціональної ворожнечі сусіди стали ворогами. Однак і в ситуації смертельної небезпеки чимало людей були готові ризикувати життям задля порятунку ближнього — насамперед людини, а не представника певної нації.

       Ця книжка є спробою знайти шлях до примирення і прощення попри трагічні сторінки в історії польського та українського народів. 

       Класик польської літератури, почесний академік Петербурзької Академії наук, Генрік Сенкевич (1846-1916) був блискучим історичним романістом. Подібно до Гюго, Дюма, Толстого він зумів описати великі події минулих епох, приділивши увагу й особистості людини - творцеві цих подій. «Quo vadis» («Камо грядеши») - один з його найкращих історичних романів, який приніс автору світову популярність і багато в чому посприяв присудженню йому Нобелівської премії з літератури в 1905 році. Унікальна за своєю силою та масштабністю історична епопея «Quo vadis» була багаторазово екранізована і завоювала славу одного з неперевершених шедеврів світової літератури.

1.   Герберт З. Печера філософів : [п'єса] / Збіґнев Герберт. - Львів : Видавництво Анетти Антоненко, [2023]. - 62, [1] с.

2.   Капусцінський Р. Імператор ; Шахіншах / Ришард Капусцінський. - [Чернівці] : Книги - ХХІ, [2023]. - 291 с.

3.   Сенкевич Г. Генрик Сенкевич / Потоп : [роман у 3-х т.] Т.1. - Тернопіль : Богдан, [2023]. - 500, [1] с.

4.   Сенкевич Г. Потоп : роман у 3-х т. Т.2 / Генрик Сенкевич. - Тернопіль : Богдан, [2023]. - 615 с.

5.   Сенкевич Г. Потоп : роман у 3-х т. Т. 3 / Генрик Сенкевич. - Тернопіль : Богдан, [2023]. - 459, [1] с.

6.   Сенкевич Г. Вогнем і мечем : роман у 2-х т. Т.1 / Генрик Сенкевич. - [Тернопіль] : Богдан, [2023]. - 526, [1] с.

7.   Сенкевич Г. Вогнем і мечем : роман у 2-х т. Т.2 / Генрик Сенкевич. - [Тернопіль] : Богдан, [2023]. - 472, [1] с.

8.   Сенкевич Г. Пан Володийовський : [роман] / Генрик Сенкевич. - Тернопіль : Богдан, [2023]. - 645, [1] с.