Повість «Старосвітські батюшки та матушки» Івана Нечуя-Левицького (1838-1918) - багатоплановий твір про світське життя священиків та їхніх сімей, за яким постає драматичне, сповнене пекучих проблем життя простого народу. Уже з перших сторінок повість захоплює читача, книгу хочеться прочитати зразу, не відкладаючи на завтра. Приваблюють оригінальний сюжет, психологічно переконливі персонажі, замальовки краєвидів, цікаві описи церков, звичаїв, обрядів, вечірок молоді, неповторний гумор, тонка іронія, яскрава й дотепна мова та істинний гуманізм. Тривалий час повість залишалась поза увагою читача, і тільки тепер вона повертається до нас. Тим більше, що у поведінці багатьох персонажів повісті ми легко впізнаємо себе і наше теперішнє суспільство.

     Така собі українська Санта-Барбара з усіма атрибутами: сподіваннями, образами, помстами, зрадами й депресіями. Врахуйте, що написав цю викривальну сагу син священика й випускник духовної семінарії. Він знав, про що пише.

     Не рекомендовано читати тим, хто й досі вірить, що статус «батюшки» робить людину безгрішною.

Сподобається любителям легких жіночих романів, шанувальникам якісного гумору й старожитностей.

     Вже на початку ХХ століття існував психологічний роман «Повія», який мав найбільш правдивий опис київських борделів. Його автор – скромний і сумлінний державний чиновник із Полтавщини Панас Рудченко, більш відомий як Панас Мирний.

     В романі автор описав долю сільської дівчини, яка через бідність після смерті батька та матері змушена була працювати в наймах у місті, а згодом стала повією. Зрештою хвора на сифіліс дівчина замерзає у рідному селі під батьківською оселею. Головна героїня «Повії» – збірний образ дівчат, яких кохав автор роману.

     В основу сюжету письменник поклав трагічну історію селянської дівчини, яка стала іграшкою в руках ситих господарів цього світу. Драма її життя розкривається на широкому соціальному фоні. 

     Не рекомендовано читати песимістам і нелюбителям складних синтаксичних конструкцій.

Сподобається шанувальникам багатошарових текстів і реалістичного трагізму.

     До збірки «В неділю рано зілля копала» входять надзвичайно поетичні та емоційні твори Ольги Кобилянської, пронизані мотивами вальсу й романтичної пісні-балади, що надають їм ліричної схвильованості та змушують задуматись над вічною загадкою жіночої душі. Вона створена за мотивами відомої народної пісні-балади «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці». Однак авторка збагатила її новими деталями, які дають змогу глибше проникнути у внутрішній світ героїв. Тож трагічна історія кохання хлопця до двох дівчат, яке робить нещасними всіх, набула глибшого, філософського звучання й узагальнення. 

     Письменниця подає власну інтерпретацію загальнолюдських “вічних” тем, хвилюючих  нас, пробуджуючи чисті почуття, спонукаючи замислитись над істинними цінностями життя. І тут немає поганих чи хороших героїв. Є доля. Яка складається так, як складається. На те немає жодної ради. Ви знаєте наперед, чим усе скінчиться. Але не знаєте, як саме мають розгортатися події, щоб усе скінчилося саме так.

     Не рекомендовано читати затятим фаталістам.

     Сподобається шанувальникам образної мови й любителям сюжетів про трагічну любов.

     Чи бувають щасливими люди, яким треба робити вибір між коханням та владою? Саме про це розмірковує на сторінках свого твору видатний український письменник Богдан Сильвестрович Лепкий. У цьому творі любитель історичної прози знайде вдало відтворені реалії сивої давнини у їхній складності та непередбачуваності. Читач стане свідком колізій найдраматичнішого у вітчизняній історії кохання — кохання гетьмана Івана Мазепи та Мотрі Кочубеївни. 

     Богдан Лепкий натхненно попрацював з усіма доступними йому на той час архівними документами, тому історичні персонажі і їхні вчинки – більш ніж переконливі. Так само яскравий і правдивий опис побуту, звичаїв, традицій. Реалістичність – певно, чи не найголовніша характеристика прози Богдана Лепкого.

     Ну, і мова: текст рясніє словами й виразами, які нині в літературній мові давно не вживаються. Тож будьте готові здогадуватися про деякі з них із контексту. Також отримаєте чудову можливість забагати запас приказок і прислів’їв.

     Німеччина після Першої світової війни. Король Німеччини Мертенс прагне світового панування, а інженер Рудольф Штор винаходить сонячну машину – і людству більше немає потреби нужденно добувати хліб на повсякдень. Нібито ось воно, щастя. Але свобода виявляється підступною: тепер людина лише жує. Як корова. Чим усе скінчилося, почитайте самі. Написано легко, невимушено, місцями – гротескно. І дуже сонячно.

Що ж таке «Сонячна машина» – ідеальна мрія чи передбачення небажаного й загрозливого в майбутньому, панацея від усіх нещасть й рецепт утілення на землі досконалого раю чи заперечення та розвінчання утопійних ілюзій?

     Любителі соцреалізму не зрозуміють. А любителі фентезі – оцінять.

     Потік сільської молоді до великого міста — це не новина й сьогодні. Найбільш амбіційні, цілеспрямовані, талановиті — їдуть до великих міст, щоби досягти свого максимуму та прожити насичене життя. Підмогильний розкриває історію селян у місті зовсім з іншого боку. Того, що й досі актуальний для нас.

     Головний герой «Міста» Степан Радченко — мрійник із гарячим серцем і розхристаною душею. Амбітний і здібний, він палить по собі мости, прагнучи завоювати місто — тимчасово чужий і до нестями бажаний для нього світ. Невтомний експериментатор, він закохується й закохує жінок, досліджує власне «Я» і межі дозволеного. Чи вдасться йому не загубити себе в калейдоскопі днів та вихорі подій? Степан випробовує місто на міцність, а воно його. Та чи буде переможець у цьому протистоянні?..

     Сподобається шанувальникам вишуканої мови, довгих філософських цитат і якісно виписаних сюжетних ходів.

     Книга «Дівчинка з ведмедиком» Віктора Домонтовича – це розповідь про зміну епох та моральних цінностей. Двадцяті роки минулого сторіччя стали багато в чому переломним часом для українського суспільства. Зміна епох, що відбувалась на очах простих людей. Молоде покоління легко приймає нові правила, в той час, як старше намагається втриматись за уламки минулого, що давно пішло.

     У сюжеті все просто - це така собі історія української революційної Лоліти. Її звати Зоя, і вона відчула дух нового часу. Їй вже не хочеться бути хорошою слухняною дівчинкою, як її старша сестра. Їй 16, і проживати пристойне життя вона не буде. Зоя бунтує, носить найкоротші спідниці, захоплюється поетичним авангардом і фліртує зі своїм вчителем, Іполітом Миколайовичем. А її вчитель переймається витівками цього 16-річного дівчиська і втрачає спокій. Зоя шукає нових форм життя, які не обмежують дівчат шлюбом і чемною поведінкою. Та хоч яким гарним вчителем не був Іполіт Миколайович, він не може дати юній бунтарці орієнтирів у цьому новому дивному світі.

     «Дівчинка з ведмедиком», попри еротичний сюжет, абсолютно не підходить любителям легкого й легковажного читва.

     Подарує тривале і яскраве задоволення поціновувачам інтелектуальних, інкрустованих ремінісценціями, текстів.

     Любителям якісної пригодницької прози – сюди. Книга, яка чудово нагадує про те, чому «совок» повертати не треба. Григорій Многогрішний потрапив в м’ясорубку тоталітарного режиму. У свої 25 він вже пережив тортури, катування й заслання на Сибір. Сильний та нескорений, Григорій втікає та знайомиться з сім’єю Сірків. Тепер він знайшов притулок в Зеленому Клині, де тигрів ловлять руками. Людина в тайзі справді відчуває себе вільною. Як тигри, яких приборкує.

      «Тигролови» написані легко, яскраво, динамічно. Активно видавалися в Америці, перекладені багатьма мовами світу. Чи не єдиний український роман, який тривалий час презентував у світі українців як націю нескорену, сильну, здатну на авантюри й відкриту до пригод.

      Навряд чи сподобається шанувальникам глибоких багатотомних історичних розвідок.

Чудово ляже на серце й душу любителям пригодницької літератури. І це той випадок, коли зрештою все буде добре, між іншим.

     «Три зозулі з поклоном» – це поширене серед українців привітання, з яким зверталися, щоб позбавити мук закохану людину, якій не могли відповісти взаємністю. Таке привітання означало: забудь, покинь, залиш мене, відпусти. Як відомо, зозуля гнізда не мостить, тож людина повинна була зрозуміти, що її кохання приречене, не матиме відповіді.

     «Три зозулі з поклоном» - це новела українського письменника Григіра Тютюнника, яка розповідає нам про історію одного нещасливого кохання, здатного вразити будь-кого.

     Молода дівчина Марфа безнадійно кохає свого односельця. Коли Михайло став жертвою сталінських репресій, Марфа потайки просила листоношу, щоб він дав їй потримати лист, адресований родині Михайла. Знедолені були всі четверо - оповідач із матір'ю, його батько, Марфа. Знедолений весь народ. Твір довго не друкувався, бо у застійні часи не допускали й натяку на жахливі роки сталінщини.

     Не рекомендовано читати тим, хто ніколи не кохав.

     Усім іншим болітиме на серці щемно й терпко.

      Один з найбільш натхненних українських історичних романів. В той час, коли про Василя Шкляра чи Пантелеймона Куліша знають багато, Горліс-Горський не набув величезної популярності. І дарма, адже твір описує події 1918-1922 років. Сам автор був одним із повстанців і жив з гаслом «Воля України або смерть», як і тисячі таких самих незламних наших предків.  

      «Холодний Яр» — це одна з найяскравіших сторінок визвольної боротьби в Україні. Це живий приклад, як невеликі числом, але сильні духом можуть успішно боротися з незрівнянно сильнішим ворогом. Книга розповідає про збройну боротьбу за Українську державу під жовто-блакитним прапором УНР та чорним прапором Холодного Яру. Події відбуваються на теренах сучасних Черкаської, Кіровоградської та Вінницької областей, у Києві, Полтаві й на території тодішньої Польщі. Легендарний історико-документальний роман Юрія Горліса-Горського – це оповідь з перших вуст про ті буремні роки, безцінні свідчення безпосереднього учасника подій, які пережили майже два десятки перевидань.