Роман Зіненко, колишній морський піхотинець, доброволець батальйону «Дніпро-1», був серед тих, хто в серпні 2014-го опинився в пеклі Іловайська. Він не тільки вижив, але й написав одну з перших книжок про війну на Сході України:

       Війна, якої не було. Хроніка Іловайської трагедії. У 2-х томах / Роман Зіненко. – Харків: Фоліо, 2019. 

       Це чесна і відверта розповідь очевидця, де автор нічого не вигадує, а намагається бути максимально точним у своїх спогадах.

       Метою написання «Хроніки Іловайської трагедії» було прагнення автора зберегти і оприлюднити правдиву картину Іловайської операції в тому вигляді, в якому вона залишилися в пам’яті її учасників. До цього унікального видання увійшли свідоцтва понад півтори сотні бійців і офіцерів, від добровольців до вищого керівництва Сектора «Б», було згадано імена, прізвища та позивні близько семисот бійців добробатів і підрозділів ЗСУ. Переважна більшість зібраних фактів оприлюднена вперше. 

       Перша частина видання висвітлює хронологію подій, що відбувалися 7–24 серпня 2014 року, коли бої точилися як в Іловайську, так і навколо нього. Друга частина видання висвітлює період з 25-го по 31 серпня 2014 року – від Дня Незалежності до відходу українських військових з Іловайська.

Михайлишин І.Я. Танець смерті: Щоденник добровольця батальйону «Донбас» / Ігор Михальчишин. – Харків: Фоліо, 2019. – 315 с. – (Воєнні щоденники). 

      Автор - ексбоєць батальйону «Донбас»,  брав участь у визволенні Попасної, Лисичанська, Іловайська, частини Мар’їнки. До лав добровольчого батальйону потрапив у червні 2014 року. Взяв позивний «Піаніст». У серпні 2014 року опинився в гущі «Іловайського котла»… Після вимушеної капітуляції провів 119 днів у полоні. Згодом повернувся на фронт у складі батальйону «Донбас-Україна» ЗСУ. 

Книга Ігоря - це щоденник добровольця батальйону Донбас, який без досвіду бойових дій потрапив на війну: триста сторінок спогадів про побратимів. Початок історії датується червнем 2014 року, коли доброволець потрапив у тренувальний табір. Він згадує наскільки важкими були тренування перед виїздом на бойові дії. Закінчується історія 29 серпня - днем виходу з Іловайського котла. Дає зрозуміти стан українського війська в той час. 

       Назва книги співзвучна з однойменним твором композитора Ференца Ліста «Танець смерті». Для Ігоря ця назва символізує війну, боротьбу добра і зла, якій немає кінця. Цю боротьбу в боях описує «Піаніст». 

      «Іловайськ» - книга про мужність, неймовірний героїзм і людяність українських солдат і офіцерів, бійців добровольчих батальйонів, батальйонів тероборони, всіх тих, хто опинився в кінці серпня 2014 року в «Іловайському котлі», що став найбільшою поразкою української армії  в ході війни на сході. Це чесна книга про війну. Автор почув історії близько сотні учасників Іловайської трагедії, книга побудована на реальних подіях.

      Правдива інформація «з перших вуст»: болючі сповіді тих, хто бачив смерть на власні очі. За кожною подією цієї війни, які колись проаналізують військові аналітики та стратеги, сотні життів їх безпосередніх учасників: живих, які особисто розкажуть про себе на цих сторінках, та мертвих, голосом яких стануть їх рідні та побратими. Подвиг льотчиків з бригади морської авіації у Новофедорівці, що врятували з Криму унікальну військову техніку; історії донецьких «ультрас», з яких народився добровольчий батальйон «Донбас» й інший бік цієї війни – політичні та фінансові оборудки і те, що називають «небойовими втратами».

Ця книжка – пряма мова тих, хто зробив достатньо для України, аби нарешті  бути  почутим. 

       У збірці оповідань відомого українського журналіста й письменника йдеться про війну, яка несподівано прийшла в Україну і змінила життя й свідомість мільйонів людей. Оповіді несуть гірку, але водночас й оптимістичну правду про російсько-українську війну. 

      Історії, які увійшли до збірки, взято з реального життя, герої – звичайні люди, але автор показує їх нам по-особливому, ніби із середини. Бездоганно відображено не лише події, а і настрій самих героїв. Автор майстерно змальовує неповторні деталі армійського побуту, соковиті характери героїв та унікальні ситуації, в які вони потрапляють.  Історії видаються неймовірними, але це нова реальність, у якій треба навчитися виживати. 

      Герої «Книги змін» гинуть у боях з окупантами без зайвих високих слів – і ми віримо письменнику, в його «окопну» правду тої війни, яка змінила історію України.

       Книга про 242 дні боїв в аеропорту Донецька, або в АДу — як його назвали оборонці летовища — це майже шість десятків свідчень «кіборгів», коментарі військових експертів та військових аналітиків з України, Росії, США та Канади, представника Генерального штабу Збройних сил України. Але головне — про життя і смерть, про відчайдушність і страх, про любов і дружбу, про те — що і чому захищали у терміналах ДАПу українські бійці — читайте у розповідях безпосередніх учасників оборони Донецького аеропорту.

       Книга висвітлює внесок мешканців Кременчука у захист Батьківщини. В основу видання покладений метод усних історій добровольців з числа учасників антитерористичної операції, які брали участь у захисті територіальної цілісності України та волонтерів.

       В книзі у формі коротких документальних нарисів, розповідається про участь кременчужан в антитерористичній операції на Донбасі.

      

        У тритомнику "На щиті" - 155 історій. Це спогади рідних про бійців, які загинули на війні.

       Перша частина тритомника відтворює в оповідях становлення українського війська в умовах ворожого вторгнення й сепаратистського руху. Імена перших загиблих під «Градами», у літаку чи у гелікоптері, «на броні» чи «на розтяжках», на кургані Савур-могила, в Луганському аеропорту чи в підступному «зеленому коридорі» Іловайська вже належать новітній історії.

       Друга книга тритомника — про загиблих у «котлі» Цвітних Пісків, про розстріляну Луганщину під містом Щастя, про донецький форпост  — ДАП, що у свідомості громадян постає «символом», за який  полягли герої-кіборги, полонені й розстріляні після тортур.

    

       Третя книга тритомника — оповіді про оборонців Дебальцевого, про непохитних вояків Світлодарської дуги, про героїв Авдіївки, Зайцевого й Мар’їнки, що пролили свою кров на точках «нуль».  Вояки оживають у спогадах матерів і батьків, братів і сестер, дружин і дітей, щоб ми не змарнували історичного шансу незалежності.

Спогади про загиблих українських вояків, що захищали нашу землю в перші дні, тижні, місяці й роки російсько-української війни, зібрані й художньо адаптовані, — це потреба людської пам’яті, пам’яті серця про незабутніх. Це біль живих, їхня туга за втраченим, а також нагадування людям цивільним, хто заплатив найдорожчу ціну за їхній спокій і добробут.