Рішенням Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 30 червня 2021 року «Про внесення змін до найменування та реорганізацію комунальних закладів культури Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області» шляхом реорганізації було створено філію № 2 КЗК «Кременчуцька міська публічна бібліотека», яка об’єднала в себе два відділи колишньої Центральної міської бібліотеки КЗК «Кременчуцька міська централізована бібліотечна система для дорослих»: відділ абонемента та відділ читальної зали.
Особливістю бібліотеки, яка на даний момент є філією № 2 Кременчуцької міської публічної бібліотеки, є те, що вона знаходиться в самому центрі міста. І ще донедавна, а саме до 1 січня 2022 року, це були два окремих відділи Центральної міської бібліотеки: абонемент і читальна зала.
Питання відкриття публічної бібліотеки в Кременчуці завжди було на часі. У 1889 році гласний Г. І. Мойсеєнко звернувся до міської думи із заявою, у якій ішлося про те, що деякі містяни готові пожертвувати бібліотеці до 800 томів журналів, наукових і художніх творів на суму біля 1 тисячі рублів, але при цьому він висував три умови:
1. Міська дума має взяти на себе ініціативу засновника бібліотеки.
2. Необхідно пожертвувати на придбання книг суму, яка дорівнює вартості пожертвуваних самим Г. І. Мойсеєнком та іншими особами книг.
3. Знайти приміщення під бібліотеку та призначити субсидію не менше ніж 300 крб. на рік.
Дума приймає ці умови, і в березні 1891 року отримує статут бібліотеки, затверджений Міністерством внутрішніх справ, пізніше разом з радою бібліотеки здійснює роботу з підготовки книгарні до відкриття.
31 січня 1893 року о 12 годині в залі засідання міської думи відбувається урочисте відкриття міської бібліотеки. Після молитви голова ради бібліотеки пан А. І. Богомолов проголосив коротку доповідь про історію її створення, духовенство провело богослужіння, окропило святою водою нове приміщення, яке складалося з двох високих і світлих кімнат. Тут було все необхідне для найвибагливіших читачів: широкі столи, сітчасті вітрини для літератури, годинник, підвісна лампа, квіти, бюсти письменників, вішалка, дзеркало, портрет государя.
Історія зберегла ім’я першого бібліотекаря міської бібліотеки – Т. Пащенко.
Бібліотекою керувала рада з 5 чоловік на чолі з А. І. Богомоловим. Завдяки йому в 1900 році до приміщення бібліотеки, яке до того ж регулярно упорядковувалося, було проведено електричне освітлення, систематично поповнювався новою літературою фонд бібліотеки.
Відомо, що за перше півріччя 1897 року бібліотечний фонд нараховував 2 850 назв творів у 5 127 томах. У ньому було чимало цінних періодичних видань – 52 назви, з яких щомісячники «Вісник Європи», «Спостерігач», «Історичний вісник», «Київська старина» та ін., щотижневики «Усесвітня історія», «Нива», «Природа й люди», «Освіта», «Навколо світу» тощо. У бібліотеці було 310 передплатників, з яких за І розрядом (4 кн.) – 10, за II розрядом (3 кн.) – 21, за III розрядом (2 кн.) – 84 і за IV розрядом (1 кн.) – 195 читачів.
За віросповіданням передплатники поділялися таким чином: іудеї – 65%, православні – 25%, католики – 10%.
З кожним роком збільшувався книжковий фонд бібліотеки, удосконалювалось обслуговування читачів, упорядковувалося приміщення. Відомо, що в 1900 році в бібліотеці вже зберігалося 62 найменування періодичних видань.
Ефективна робота бібліотеки, високий рівень обслуговування читачів, багатий книжковий фонд, високий авторитет закладу в місті визначалися насамперед самовідданістю її співробітників, які були біля витоків бібліотечної системи міста, проте не слід недооцінювати й підтримку цих ініціатив міською владою.
У бібліотеці зберігся «Звіт про стан та діяльність міської громадської публічної бібліотеки за 1900 рік», у якому описуються ці пам’ятні події з 1893 року, коли й відбулося відкриття бібліотеки.
У 1916 році міська бібліотека знаходилася за адресою: вул. Пушкінська/Біржова в домі Венгерова, мала кабінет для читання. Була відкрита для відвідувань з 11:00 до 13:00 та з 17:00 до 20:00. У вихідні дні – з 11:30 до 14:00. Завідувачкою бібліотеки працювала С. А. Насонова.
Після 1917 року націоналізовані приватні книгозбірні передавались до міської бібліотеки. У цей період бібліотека переїхала у двоповерхове приміщення по вул. Катерининській (нині вул. Соборна), будинок № 3. На першому поверсі розташувалася облаштована читальна зала, а на другому – абонемент, де містяни мали можливість брати книги додому.
У січні 1925 року бібліотека вже мала по загальному відділу 1 350 читачів, по дитячому – 450. З першого серпня цього року в бібліотеці була введена плата за користування бібліотечним фондом для всіх читацьких категорій (раніше її не платили члени профспілок). У зв’язку з цим спостерігався незначний відтік з бібліотеки читачів, але нові читачі продовжували приходити до бібліотеки, загальний фонд якої на той час складав 50 000 примірників, у тому числі 12 000 книг. Для того, щоб привести їх до повного ладу, необхідні були інвестиції не менше 10 000 крб. На останній квартал 1925 року за кошторисом було відпущено 195 крб. На наступний рік передбачалася купівля книг не більше ніж на 1 200 крб.
У 1925 році до міської бібліотеку робітники ходили часто, але згодом відвідуваність упала, тому що не вистачало газет та журналів. А ще завідувачу бібліотеки робили зауваження за незручний вхід до приміщення. Пізніше бібліотека почала отримувати більше літератури. Стояли великі черги, читачам доводилося чекати по 2–3 години, щоб отримати необхідну книгу. Слід відзначити, що каталог був у поганому стані, тому важко було знайти бажану літературу. До того ж, як зауважували відвідувачі, у читальному залі було гамірно, а це заважало працювати.
Фонд бібліотеки налічував 12 000 книг, але, як відомо зі звернень громадян, він був досить застарілим. Штат бібліотеки складався із завідувача та чотирьох бібліотекарів. Велику допомогу в упорядкуванні фонду надавала єврейська громада міста. Працівниками здійснювалася масова соціокультурна робота переважно у формі бесід. На видачу літератури користувачам витрачалось не більше 3-х хвилин, але відвідувачів було дуже багато, працювали бібліотекарі без відпочинку.
У 1926 році користування бібліотекою було платним з диференційованою платнею: для кустарів – 30 копійок, членів профспілки – 20 копійок, дітей членів профспілки – 10 копійок. Безкоштовно обслуговувалися інваліди, безробітні та ті, хто отримував прибуток до 30 карбованців щомісяця.
З 1930 до 1936 року міська бібліотека розташовувалася за адресою вул. Центральна, 1. Завідувачем працював Г. С. Володін.
Зі спогадів І. Ф. Немченка (полковника, який на той час навчався в кременчуцькому бібліотечному технікумі) можна дізнатися, що в 1934–1937 роках очолював бібліотеку І. К. Солодкий, про ерудованість якого ходили легенди. Одним із відділів бібліотеки завідував А. М. Слуцький. І. Ф. Немченко теж деякий час працював у міській бібліотеці, яка мала дуже хороший фонд.
У роки Другої світової війни, як ми знаємо зі спогадів містян та публікацій газет того часу, бібліотека працювала. Приміщення було просторим, з великою кількістю вікон.
Коли радянські війська на початку серпня 1941 року змушені були залишити Крюків, а через місяць, 09 вересня, і лівобережний Кременчук, фонди бібліотек були частково знищені, а частково розібрані жителями міста.
Але вже в 1941 році почали впорядковувати літературу, що залишилася в деяких бібліотеках міста. У страшні морози цілу зиму кипіла робота в приміщенні колишнього книжкового магазину. І влітку, 07 липня, 1942 року на базі зібраної літератури було відкрито українську читальню, що налічувала фонд більше 10 000 екземплярів.
12 серпня 1942 року в приміщенні «Української читальні» міста Кременчука відбувся творчий вечір відомого українського письменника Уласа Самчука. Знаменна подія в житті письменника, що вперше отримав можливість бути й виступати в нашому місті. Не менш знаменною ця подія була в культурному житті Кременчука, жителі якого вперше могли побачити й почути видатного й талановитого письменника. Міська українська читальня користувалася популярністю серед населення. Її було створено на базі бібліотек середніх шкіл та приватних бібліотек. У її фондах було багато творів українських класиків: М. Хвильового, Г. Хоткевича тощо. Бібліотека мала чималий фонд підручників.
Перед своїм відступом окупанти планували спалити всі приміщення в центрі міста. Велінням долі саме приміщення бібліотеки залишилося неушкодженим, але книги були викинуті на вулицю. Рятуючи книги, частину з них містяни розібрали по домівках. Але, на жаль, основна частина фонду була втрачена.
Відродження міської бібліотеки відбувалося разом з відродженням міста, яке лежало в руїнах. Здавалося, що в цьому хаосі ніхто не згадає про заклад культури. Але хіба можливо в такі тяжкі часи обійтися без «аптеки для душі»?
10 лютого 1944 року бібліотека відновила свою роботу. І почалася ця робота з поповнення фонду: громадськості міста вдалося зібрати 4 800 екземплярів. На той час бібліотека й типографія розташовувалися в одному маленькому приміщенні по вул. Парковій.
Після війни першою завідувачкою бібліотеки стала Г. П. Донченко, бібліотекарями працювали М. В. Коваль та М. І. Безклинська.
З серпня 1944 року почала працювати в бібліотеці Г. Я. Сирота (Крамаренко), а з жовтня – Н. І. Максименко. Молоді дівчата ходили з будинку до будинку зруйнованим містом та просили містян поповнювати бібліотечний фонд. Коли зібрали майже 5 000 книг, бібліотека знову відчинила свої двері для відвідувачів. За 1945 рік надійшло до бібліотеки 1 470 екземплярів на суму 5 060 грн. 65 коп. (так записано в сумарній книзі бібліотеки). А першими книгами записано «Повне зібрання творів Л. М. Андреєва», надруковане в 1913 році.
У квітні 1946 року бібліотека переходить на новий графік роботи для задоволення потреб читачів: з 09:00 до 19:00, про що є інформація в книзі наказів.
У післявоєнні роки декілька разів змінювалася адреса книгозбірні. Старожили міста пам’ятають, що на початку 50-х років вона займала приміщення по вул. Леніна, 24, а з часом – частину приміщення двоповерхового будинку на першому поверсі по вулиці Червоноармійській (нині Миколи Залудяка), де вона знаходилась до 1957 року. Невеличкий коридор, в одній кімнаті й абонемент, і читальний зал. Тісно, але затишно: доброзичливу атмосферу створювали працівники, які в матеріально складних умовах прагнули, щоб читачі не помічали цих труднощів.
15 травня 1947 року завідувачкою міської бібліотеки стала М. П. Івженко.
Бібліотека поступово відроджувалася. На жаль, архів бібліотеки повністю не відображає її діяльність у ці роки, збереглися лише щоденники роботи з 1949 року.
У 1952 році в структурі бібліотеки було виділено читальний зал. У ці роки жителі Кременчука активно відвідують бібліотеку, здобуваючи освіту, розширюючи загальноосвітній світогляд. Бібліотека має 3 500 читачів, бібліотечний фонд налічує 40 000 екземплярів. З 15 лютого в бібліотеці працюють завідувачка абонементом Р. А. Коваленко, завідувачка читальним залом А. М. Швець та завідувачка пересувним фондом О. Г. Деркач. Також змінився графік роботи бібліотеки: з 12:00 до 21:00.
Міська рада ухвалює не одне рішення про виділення коштів на комплектування, передплату періодики, бібліотечне обладнання, дає доручення архітекторові передбачити окреме приміщення в центрі міста під бібліотеку № 1.
У 1957 році ухвалено рішення про розміщення її в середмісті Кременчука, у будинку, що здавався для працівників заводу дорожніх машин по вул. Леніна (нині Соборна), 21/42.
За високу якість обслуговування в 1959 році колектив бібліотеки був нагороджений дипломом з присвоєнням почесного звання «Бібліотека відмінної роботи».
Початок 1960-х років відзначився щорічним надходженням понад 6 000 книг, збільшується й кількість читачів до 7 000.
Постановою Полтавського управління культури та президії обкому профспілки працівників культури від 25 березня 1960 року Кременчуцькій міській бібліотеці було присвоєно звання культурно-освітньої установи відмінної роботи.
На той час очолювала бібліотеку досвідчена спеціалістка, бібліотекарка за покликанням з понад 20-річним стажем М. П. Iвженко.
З жовтня 1962 року завідувачкою абонементу стала Г. М. Шишко, з 01 квітня 1967 року вона тимчасово виконувала обов’язки директора, з 01 грудня 1967 року її замінила молода спеціалістка Л. І. Буличева.
У 1969 році міська бібліотека офіційно набула статусу центральної і стала методичним центром для 125 бібліотек міста різного підпорядкування. Тоді ж було введено посади методиста й бібліографа. Наказом від 01 грудня 1967 року було сформовано новий колектив Кременчуцької центральної міської бібліотеки (далі ЦМБ) у складі Н. А. Бабілуа (бібліотекарки читальної зали), Н. І. Стрижак (бібліотекарки), Л. В. Сохранної (бібліотекарки абонементу), М. Х. Рашевич (завідувачки читального залу).
Першим методистом стала М. Х. Рашевич – досвідчена фахівчиня своєї справи. Саме Лідія Іванівна та Майя Хананівна й визначили майбутнє ЦМБ й розвиток бібліотечної справи в місті.
70-ті роки були відзначені насиченими подіями в бібліотечному житті міста. ЦМБ однією з перших в Україні перейшла на роботу в умовах централізації.
У 1972 році на базі бібліотеки відбулася науково-практична конференція «Керівництво читанням – основа роботи бібліотеки».
Рішенням Управління головного архітектора було передбачено будівництво в 1976–1980 роках приміщення в центрі міста для розміщення ЦМБ. Але це будівництво не відбулося, а бібліотеці виділили інше приміщення, що розділило бібліотеку на дві частини в різних районах міста (по вул. Соборній, 9/16 та вул. Європейській, 66/13).
У 1973 році ЦМБ, маючи книжковий фонд понад 81 тис. примірників, щоб перейти до централізації, повинна була поповнитись на 18 тис. примірників. Була проведена велика організаційна робота з формування фонду. Шефські організації виділили значні суми на придбання літератури, яку потрібно було обробити й узяти на облік. ЦМБ отримала V категорію по оплаті праці.
У цей час було проведено велику підготовчу роботу з формування фонду ЦМБ. Також бібліотеку було віднесено до IV групи по оплаті праці.
У 1974 році розпочалася централізація бібліотек міста. Першим директором Кременчуцької міської централізованої бібліотечної системи для дорослих (далі ЦБС для дорослих) стала Л. І. Буличева (1974–1975 рр.). Саме вона відгукнулась на новий почин – експеримент з централізації, заклала підвалини організації фонду ЦБС для дорослих, її структури, штату бібліотек, розширення приміщення та матеріальної бази. У цей час було прийнято відповідне рішення міськради й розроблено проєкт нового приміщення ЦМБ.
Першими її помічниками стали заступник директора М. Х. Рашевич, завідувачка методично-бібліографічного відділу Л. П. Богданова, завідувачка відділу комплектування О. І. Овчарук, які й забезпечили підготовку до експерименту. Вони взяли участь у семінарі-практикумі для бібліотек-учасниць експерименту, що проходив у м. Севастополі. Штат новостворених відділів ЦМБ поповнився висококваліфікованими, досвідченими фахівчинями: В. І. Віткаловою, С. О. Нужною, Л. М. Шейнцвіт, Н. І. Шкуратовою.
У період підготовки до централізації ЦМБ отримала перший бібліобус «Кубань», водієм якого працював Г. І. Козаченко. Разом зі старшою бібліотекаркою О. О. Білаш вони здійснювали нестаціонарне обслуговування на стоянках бібліобуса у віддалених мікрорайонах та пунктах видачі.
Бібліотека стала методичним центром для 125-ти бібліотек міста, розвивалася, на її базі проводилися консультації та практикуми для завідувачів бібліотек республіки, які готувалися до централізації, але умови роботи для цього були жахливими як для читачів, так і для бібліотечних працівників.
Знову постало питання про розширення приміщення ЦМБ. Рішенням міськвиконкому передбачалося будівництво триповерхового приміщення під бібліотеку в центрі міста, було виготовлено й проєкт. Директорка бібліотеки Л. І. Буличева запропонувала ідеальне місце поряд з існуючою бібліотекою на розі вулиць Леніна й Шевченка, але її не підтримали. Також директорами підприємств не була підтримана пропозиція першого секретаря міськкому партії Г. М. Козенка щодо реконструкції старої будівлі господарським методом силами підприємств у районі міського палацу культури. Це мав бути унікальний культурний комплекс.
У 1975 році основне приміщення розширилось на 126 м2 за рахунок суміжної побутової сфери. Цього року читальний зал було закрито через аварійний стан, а його фонд перевезено до парку культури й відпочинку, де до пізньої осені працювала літня читальня. Також бібліотека нестаціонарно обслуговувала читачів на підприємствах.
Відбулася зміна директорів. За направленням міської партії колектив ЦБС для дорослих очолила досвідчена організаторка, фахівчиня своєї справи М. М. Шпигоцька (1975–1990 рр.), яка працювала на цій посаді 15 років. Під її керівництвом ЦМБ пройшла своє становлення як помітний культосвітній заклад не тільки в місті, а й у республіці. Сформувався колектив спеціалістів-однодумців, упевнено розвивалася та зміцнювалася матеріально-технічна база. Надійними помічниками М. М. Шпигоцької були старша бібліографиня (до 01 вересня 1976 року, а потім заступниця директора) Р. І. Ляміна та заступниця директора з господарської частини В. П. Шпакова (1976–1990 рр.). Наприкінці 1977 року М. М. Шпигоцька очолила міський комітет профспілок культури, її на посту директорки бібліотеки замінила Р. І. Ляміна, а заступницею стала Л. П. Богданова, завідувачкою методично-бібліографічного відділу була призначена А. П. Руднєва, а з часом – П. Г. Фурман. Через рік ситуація змінилася: М. М. Шпигоцька знову повернулась на посаду директора. Відбувалося зміцнення організаційно-методичного керівництва бібліотеками системи.
Матеріальна база ЦМБ покращилася: міська влада надала 60 м2 площі для розширення абонементу.
Відділ організації та використання єдиного книжкового фонду був центром міжбібліотечного абонементу (МБА) для бібліотек міста та району. Його фондами користувалися більше 40 бібліотек міста та району, у тому числі й технічні, профспілкові, наукові та бібліотеки навчальних закладів.
У 1977 році відкрився відділ мистецтв, для якого було придбано 1 032 примірники книг, альбомів, рідкісних репродукцій. Через «Книгу-поштою» одержали 103 грамплатівки.
У 1978 році було розширено структуру відділами та секторами. Рада при директорові з 18 членів на щомісячних засіданнях заслуховувала питання діяльності структурних підрозділів ЦБС для дорослих за підсумками кварталів, організації соціалістичного змагання, виконання індивідуальних соціалістичних зобов’язань, які висвітлювалися на стенді «Наш девіз – відмінна робота». Щомісячно в колективах проводилися виробничі навчання та наради.
У січні 1981 року ЦМБ отримала додаткове приміщення площею 1 200 м2 по вул. Щорса (нині Європейська), 66/13.
80-ті роки відзначилися подією, що розділила центральну бібліотеку: основні функціональні відділи, дирекція та спеціалізовані відділи обслуговування переселилися в нове приміщення (по вул. Щорса (нині Європейська), 66/13), а в центрі (по вул. Леніна (нині Соборна)) залишилися 2 найбільших відділи обслуговування: абонемент та читальна зала.
У 1984 році відділ абонемента Центральної міської бібліотеки очолила Л. А. Коляда. В цей час працювала старшим бібліотекарем О. Г. Доценко.
3 1985 по 1988 рік завідувачкою відділом абонемента була Н. П. Сира. На той час бібліотекарями працювали: Т. М. Голота, Н. М. Пащенко та І. Г. Жук. Працівники абонемента мали угоди творчої співпраці з ательє «Новинка», Будинком торгівлі, ательє «Біла акація», а також в селах району в таборах праці і відпочинку. Приймали участь в місячнику «Бібліотека – бригадам».
У зв’язку з перебудовою почався новий етап роботи. Прийшли нові бібліотечні кадри: Т. А. Заверуха – завідувачка (з 1988 по 2015 рік), Л. В. Малько, та А. Б. Воєводченко, відповідала за роботу з юнацтвом. Колектив абонемента, оцінивши свої можливості, поставив перед собою завдання – більше проявити ініціативи, творчості, практичної участі в якісному обслуговуванні читачів. Цьому передувала робота з книжковим фондом.
За потребою часу в 1993 році відкрився зал української книги, який згодом (у 1999 році) став «Сектором української книги та народознавства», його очолила Л. В. Малько. Тут була зібрана вся класична література, книги Лауреатів Шевченківської премії, кращі твори сучасних письменників та поетів, книги з історії України, мовознавства, літературознавства, культури та побуту, образотворчого мистецтва та інші.
У 2008 році сектор української книги очолює Т. М. Шпак. Вона продовжує традиції напрацьовані до неї, а також впроваджує нові форми роботи з книгами. Виставкова робота – один із напрямків роботи сектору. Таміла Миколаївна досконало вивчила фонд, з любов’ю оформлює виставки, зі знанням представляє українську книгу читачам.
У відділі виокремлено юнацьку кафедру за роботу якої відповідає Н. В. Ходова. Наталія Василівна працює в тісному контакті з колективами шкіл мікрорайону, заохочує юних містян до читання, до участі в бібліотечних заходах, організовує зустрічі з місцевими письменниками, з почесними людьми міста, проводить літературні уроки в пришкільних таборах відпочинку.
Одним із важливих напрямків роботи відділу є інформаційна робота. Багато років відповідала за цей напрямок діяльності Т. М. Голота. Вона забезпечує індивідуальною інформацією викладачів, краєзнавців, психологів, юнацтво.
З 2015 по 2021 рік відділ абонементу очолювала І. О. Хмелик. За її завідування відділ неодноразово нагороджувався грамотами та подяками за перемоги у загальносистемних та обласних конкурсах.
Працівниками відділу було розроблено та започатковано цикл «Кулінарна книга України», в рамках якого проводилися майстер-класи по приготуванню, цікаві розповіді з історії та дегустація українських страв.
Реклама – чудовий засіб популяризації бібліотечного фонду. Із засобами масової інформації відділ співпрацює постійно. Це репортажі місцевого телебачення, виступи на радіо бібліотекарів до ювілеїв письменників, інформаційний дайджест про нові надходження в бібліотеку. З 2015 року регулярно ведеться рубрика «Що новенького кременчужанам почитати на вихідні?» у місцевій газеті «Телеграф».
Працює книгозбірня й над створенням позитивного іміджу, якому сприяє участь у професійних конкурсах. У 2016 році здобула перемогу в конкурсі професійної майстерності серед бібліотечних працівників області, що проходив в Полтавській обласній бібліотеці для юнацтва ім. Олеся Гончара, бібліотекар відділу абонементу Н. А. Манжеліївська.
Відділ читальної зали Центральної міської бібліотеки розмістився у приміщенні з зальною площею 189,2 м2, для обслуговування користувачів – 78,4 м2, розпочато було створення паралельного ДБА, а саме СКС у читальному залі, за яким залишилася краєзнавча робота. У той час читальною залою обслуговувалось 5 200 читачів, видавалося біля 130 000 примірників видань та 430 бібліографічних довідок.
У 1982 році на базі відділу розпочав роботу клуб «Прометей».
На початку 80-х років відбулися зміни у колективі читального залу. Сюди прийшли працювати нові кадри: у 1983 році О. І. Тристан, у 1984 – Н. О. Волощенко і нова завідувачка – А. С. Пушкарьова.
У цей період, але в різний час у відділі також працювали: Л. К. Плахотник, К. А. Карпенко, Л. Я. Кондрашова, О. І. Петеляк та О. Г. Чижик.
У 1985 році в читальному залі розпочав роботу довідково-інформаційний центр, цю роботу очолила старший бібліотекар В. І. Пазинич.
У 1987 році при читальній залі організовано літературно-дискусійний клуб «Діалог», членами якого є інтелектуали, літератори і шанувальники художнього слова. Ініціатором і ведучою клуба була весь час А. С. Пушкарьова. Алла Степанівна залишила помітний слід, як висококваліфікований, закоханий у літератур фахівець. Багато цікавих соціокультурних заходів проводилось відділом у рамках клубу «Діалог», з учнівською молоддю ЗОШ № 10, № 13, № 20, з якими постійно підтримувалися творчі зв’язки.
З 2001 до 2003 року відділ читальної зали очолювала В. В. Неліда.
Відділ читальної зали розвивав тему історії України та краєзнавства, яку визначили, як основну. Тож у 2004 році у відділі було організовано роботу клубу з краєзнавчого напрямку «Пошук», яким 5 років керував відомий у місті краєзнавець В. М. Юшко. На базі клубу розпочато конкурс ЦБС для дорослих «Мій родовід».
З 2005 по 2006 рік завідувачкою читальною залою була Л. Б. Волторніст.
Читальна зала – це публічний центр регіональної інформації для населення і місцевого самоврядування, якай працював за програмою «Краєзнавча книга – пам’ять Кременчука».
З 2011 і до 2021 року завідувачкою читальної зали була Л. В. Миргородська. У цьому ж році при відділі розпочинає працювати пункт вільного доступу до Інтернету та зона Wi-Fi.
З 2015 року відділ працює за програмою «Бібліотека – третє місце». Тут відбуваються цікаві соціокультурні заходи, майстер-класи, флешмоби, акції, презентації книг, вуличні свята, виставки літературні та поетичні вечори.
Одним із найбільш відвідуваних і яскравих заходів став етнографічний фестиваль до свята Івана Купала, під час якого працівники відділу проводили майстер-клас з плетіння купальських вінків з липневого різнотрав’я.
З 2018 року за ініціативи Л. В. Миргородської спільно з КТРК було створено новий проєкт під назвою «Літературний вояж», де щотижня відбувається знайомство з новими декламаторами чи-то власної поезії, прози, чи з творами їх улюблених авторів.
У 2021 році у структуру відділу входить сектор мистецтв, який пропонує широкий спектр послуг для професіоналів, любителів мистецтва, аматорів, учнів навчальних закладів різних рівнів акредитації. До уваги користувачів книги, альбоми, ноти, підручники, кінофотофонодокументи з різних видів і жанрів мистецтва.
Тим, хто хоче більше дізнатися про історію філії, рекомендуємо звернутися до найближчої бібліотеки та прочитати книги «Шлях довжиною…років» та «Історія бібліотечної справи Кременчука».
