Державний прапор України – офіційна емблема держави, символ її суверенітету, прямокутний стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг: верхньої – синього, а нижньої - жовтого кольорів. Вибір таких барв був умотивований тим, що символами країни є чисте небо (синій колір) та пшенична нива (жовтий колір).
Державний прапор піднімається на будинках органів державної влади і управління, органи місцевого самоврядування, дипломатичних і консульських представництв України, на прикордонних заставах та митницях, на засобах пересування перших осіб та дипломатичних представників і консулів України, під час офіційних зустрічей на найвищому рівні, на відкритті спортивних змагань, тощо.
Прапор як засіб сигналізації відомий з античних часів.
В добу Київської Русі прапори були трикутно-клинової форми із зображенням князівських знаків. Відомостей про них мало, проте точно відомо, що князь Володимир Великий мав власний герб – золотий тризуб на синьому фоні. В 13-му столітті золотий лев на синьому тлі прикрашав герб сина Данила Галицького – Лева. А як ми знаємо, прапори скрізь і завжди виготовляються, як правило, відповідно до кольорів герба тієї чи іншої країни.
Синьо-жовті кольори майнули в Грюнвальдській битві 1410 року, де поруч з литовцями у складі польської армії билися галичани.
З XVIII століття полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорізького виготовлялися з блакитного полотнища, на яке жовтою фарбою наносили хрести, зорі, зброю, постаті святих.
У березні 1848 року в Австрійській імперії вибухнула революція, так звана «Весна народів». Ці події стали поштовхом для українського національно-визвольного руху. У квітні того ж року в місті Львів було створено Головну Руську Раду, яка відновила використання герба Галицько-Волинської держави з зображенням золотого лева на синьому фоні та ухвалила синьо-жовтий та жовто-синій біколори прапора (вживалися обидва варіанти).
З початком Першої світової війни 1914 – 1918 рр. на західноукраїнських землях найбільше поширюється поєднання жовто-блакитних кольорів. Ці прапори супроводжували на західноукраїнських землях і відзначення 100-річного ювілею Великого Кобзаря.
22 березня 1918 р. Центральна Рада в Києві ухвалила "Закон про державний прапор Української Народної Республіки", який також був жовто-блакитним. У 1918 році, у період Гетьманату Павла Скоропадського, порядок кольорів було змінено на синьо-жовтий. Таким він залишився і в період влади Директорії.
У Радянській Україні не могло бути й мови про використання жовто-блакитних кольорів.Національними барвами Української РСР вважалися червоний та блакитний.
Лише 4 вересня 1991 року, після проголошення Україною незалежності, жовто-блакитний прапор знову був піднятий над будинком Верховної Ради.
А 28 січня 1992 року Верховна Рада України прийняла Постанову «Про затвердження Державним Прапором України Національного прапора».
Література:
1. Довiдник з iсторiї України. А-Я. - Київ: Генеза, 2001. – 1136 с.
2. Історія України 1917-1992: Довідник. – Київ: Т-во «Знання» України, 1993. - 128 с.
3. Котова Н.О. Історія України: Навчальний посібник для неспеціальних факультетів / Наталія Котова. - Харків: Одіссей, 2005. - 416 с.
4. Сергійчук В.І. Національна символіка України: науково-художня книжка / В.І.Сергійчук. - Київ: Веселка, 1992. - 108 с.
5. Українськi символи. - Київ: Ред. часопису "Народознавство", 1994. - 140с.
