Державний Гімн України — один із головних державних символів України поряд із прапором і гербом. Державним гімном є національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами першого куплету та приспіву твору Павла Чубинського в такій редакції:
Приспів:
Державний Гімн виконується під час підняття Державного Прапора, відкриття урочистих засідань, на початку офіційних зустрічей на найвищому рівні, прийняття військової присяги, відкритті спортивних змагань, тощо.
За різних часів національними українськими гімнами вважалися «Заповіт» Тараса Шевченка та «Вічний революціонер» Івана Франка на музику Дениса Січинського. На Галичині співали «Мир вам, браття» та церковний гімн «Боже, великий, єдиний, нам Україну храни» на слова Олександра Кониського і музику Миколи Лисенка.
У вересні 1862 року фольклорист, етнограф, поет і просвітницький діяч Павло Чубинський на зборах української інтелігенції Києва експромтом написав "Ще не вмерла України і слава, і воля". Через рік вірш опублікували у львівському журналі «Мета».
Через деякий час текст потрапив до рук композитора та священника Михайла Вербицького. Він створив музику до нього і вже 10 березня 1865 року пісня "Ще не вмерла Україна" вперше була виконана у місті Перемишль. Відбулося це з нагоди урочистостей до річниці смерті Тараса Шевченка.
Пісня швидко стала по-справжньому народною, широко відомою і розспіваною, її перекладали за кордоном англійською та німецькою.
З січня 1918 року пісня «Ще не вмерла Україна» звучала як національний гімн Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, при Гетьманаті та Директорії. Але державне затвердження вона одержала лише 15 березня 1939 р. – як гімн Карпатської України. Ця держава проіснувала недовго. Разом з її занепадом гімн був заборонений Угорським урядом так само як і понад 70 років у Радянській Україні. Пісню оголосили «буржуазно-націоналістичною» й жорстоко переслідували тих, хто її поширював.
Пісня «Ще не вмерла Україна» воскресла з Народним Рухом України. Прилюдно вона прозвучала в Борисполі над могилою Павла Чубинського наприкінці 1989 року.
Лише через рік після проголошення незалежності України у 1992 році пісня «Ще не вмерла Україна» стала Державним гімном. Офіційна музична редакція ухвалена Верховною Радою України 15 січня 1992 року. У 1996 році «Гімн» був офіційно занесений у Конституцію України.
6 березня 2003 року Верховна Рада України ухвалила текст Державного Гімну зі словами першого куплету та приспіву вірша Павла Чубинського, повернувши згадуваний у ранніх документах варіант першого рядка.
26 лютого 2022 року Державне агентство України з питань мистецтв та мистецької освіти закликало музикантів включати в концертні програми та виконувати державний гімн України в підтримку українського народу.
Література:
Державний гімн України: популярний історичний нарис / упоряд.: М. П. Линник, В. М. Пономаренко; авт. тексту : М. П. Загайкевич; ред.: Т. І. Моргун. - Київ: Музична Україна, 2006. - 56 с.
Історія України 1917-1992: Довідник. – Київ: Т-во «Знання» України, 1993. - 128 с.
Котова Н.О. Історія Украіни : Навчальний посібник для неспеціальних факультетів / Наталія Котова. - Харків : Одіссей, 2005. - 416 с.
Музичук Н. Святі символи України: [герб, прапор, гімн]// Військо України. - 2017. - № 8. - С.50
Чередниченко Д.С. Павло Чубинський. - Київ: Альтернативи, 2005. - 374 с.
