29 липня виповнюється 105 років від дня народження військового льотчика, Героя Радянського Союзу Миколи Павловича Гугніна.Народився Микола Павлович Гугнін 29 липня 1916 року в селі Фащівка,
Дрязгинського району Воронезької області в сім’ї робітника. В 1931 році закінчив 7 класів неповної середньої школи, потім навчався в ФЗУ Воронезького трамвайного управління. Одного разу Миколу Гугніна, як кращого учня, преміювали квитком в аероклуб. Цей випадок різко змінив його долю. Це було в 1933 році. Вдень займався в школі ФЗУ, а ввечері Микола відвідував Воронезький аероклуб. Незабаром став літати, а пізніше сам почав працювати інструктором. З 1936 по 1940 рік навчався у Воронезькому авіаційному технікумі. В 1940 році був призваний до лав Червоної Армії. Війна застала Миколу курсантом Єгор'євської військової авіашколи льотчиків. З серпня 1941 року на фронті. Воював на Західному, 1-му і 2-му Українських фронтах. Брав участь в обороні Москви, визволенні Брянська, Орла, України, Польщі, Румунії, Угорщини.
Військовий льотчик штурмової ескадрильї 188-го винищувального авіаційного полку 77-ї змішаної авіадивізії Микола Гугнін за рік пройшов бойовий шлях від пілота-сержанта до командира ескадрильї. За цей час мав 45 успішних бойових вильотів.
В 1943 році командир ескадрильї старший лейтенант Гугнін, перевчився на нові літаки – МИГ-3 і ЯК-1 та продовжив громити ворога як на землі, так і в повітрі.
В лютому 1943 року за 29 успішних бойових вильотів на супроводження штурмовиків, 13 успішних штурмів, у результаті яких знищено 5 танків, 10 возів з боєприпасами, знищено до 150 солдатів і офіцерів супротивника, збито 3 літака ворога.
В жовтні 1943 року Микола Гугнін призначається на посаду штурмана 122-го авіаційного полку.
Беручи активну участь у складі 122-го винищувального авіаційного полку по визволенню країн Західної Європи майор Гугнін зробив великий внесок у бойові успіхи цього полку по розгрому фашистської авіації, живої сили та техніки ворога.
Так, 9 квітня 1945 року, супроводжуючи 6 літаків ІЛ-2 – четвіркою ЯК-1, вів бій з шістьма літаками ворога. В результаті бою збив один МЕ-109. Завдання було виконано на «відмінно» і всі наші екіпажі благополучно повернулися на свій аеродром.
Вправно володів тактикою повітряного бою. Микола Гугнін майстерно керував своїми веденими в групі по радіо, роблячи єдиний ударний кулак,
за що Гугніну було присвоєно звання «майстер повітряної розвідки».
За роки війни льотчик М.П.Гугнін здійснив 157 успішних бойових вильотів, 75 разів вилітав на дальню розвідку в глибокий тил ворога, особисто збив 15 літаків противника і 4 – в парі з відомим.
За мужність і відвагу Миколі Павловичу Гугніну присвоєно звання Героя Радянського Союзу, а також нагороджено 3-ма орденами Червоного Прапору, орденом Вітчизняної війни II ступеню, Олександра Невського, двома орденами
Червоної Зірки, медалями.
У 1960 році полковник М.П.Гугнін звільняється з армії в запас. Та любов до авіації привела його в Кременчуцьке льотне училище цивільної авіації. Протягом 5 років він працював старшим викладачем, начальником учбової частини, а також очолював учбово-льотний відділ.
Брав активну участь у військово-патріотичному вихованні молоді, часто виступав перед курсантами, школярами, студентами, працівниками міста, розповідаючи їм про бойові справи льотчиків-фронтовиків.
Микола Павлович помер 7 грудня 1987 року. На Алеї Героїв у сквері ім. О. Бабаєва, на граніті висічене фото та ім'я Миколи Гугніна.
Література:
1. Гугнин Николай Павлович // Иванченко О.Н. Герои Кременчугщины. – Кременчуг, 1995. – С. 28.
2. Гугнин Николай Павлович // Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь. В 2-х т. Т. 1: Абаев – Любичев. – М.: Военное изд-во, 1987. – С. 386.
3. Гугнін Микола Павлович // Енциклопедія Сучасної України Т. 6. Го – Гю. – Київ, 2006. – С. 584.
