Василь Шкляр − один з найвідоміших сучасних українських письменників, «батько українського бестселера». Роботи   Шкляра перекладено англійською, болгарською, вірменською, шведською, словацькою та російською  мовами.
     Василь Миколайович Шкляр народився 10 червня 1951 року в селі Ганжалівка Лисянського району на Черкащині.   Пізніше родина переїхала до міста Звенигородки, де Василь Шкляр закінчив 10-річну школу зі срібною медаллю.
     По закінченню школи  він вступив на філологічний факультет Київського університету. На другому році навчання,   Шкляра хотіли вигнати з університету за те, що під час трудового семестру в колгоспі, він бавився бомбою, але йому   вдалося уникнути відрахування шляхом тимчасового переїзду у Вірменію, куди він поїхав, аби навчатися за студентським   обміном в Єреванському університеті. Згодом Шкляр згадає цей випадок зі свого життя у своїй ранній повісті «Стороною   дощик іде». У Єреванському університеті Шкляр студіював вірменську мову й літературу аж до 1972 року і, за власним   зізнанням, зміг добре вивчити вірменську мову вже за 2 місяці. Згодом Шкляр тепло згадуватиме свій вірменський   період, називаючи його «яскравою сторінкою в житті».
     Після навчання рік працював науковим співробітником Центрального державного історичного архіву. Але довший час   займався журналістикою. Паралельно з журналістською роботою пише свої перші літературні праці, зокрема, у 1970-   1980-х роках вийшли друком його перші дорослі збірки повістей та оповідань: «Перший сніг» (1977), «Де твій Остап,   Соломіє?» (1979) та «Живиця» (1982). У 1978 році став членом Спілки письменників України. У цей період виходять   численні дитячі оповідання та книги Шкляра, зокрема, дитячі збірки «Шовкова нитка» (1976), «Черешня в житі» (1983)   та «Шовковий дощик» (1984). Перші романи письменника  з’явилися у 1986 році («Праліс: Тінь сови») та 1989 році   («Ностальгія»).
     З 1988 до 1998 р. займався політичною журналістикою, бував у «гарячих точках». Цей досвід (зокрема, подробиці операції з врятування сім’ї генерала Дудаєва після його загибелі) потім відтворено ним в романі «Елементал».
     Популярність до письменника прийшла лише у 1999 році з виходом роману «Ключ», який зібрав низку нагород та був неодноразово перевиданий у різноманітних українських видавництвах. Це був перший твір автора після тривалої паузи — з початку 1990-х років. Сам Шкляр пояснив таку тривалу паузу «зміною епох». На порі становлення нашої незалежності у 90-х роках був прессекретарем Української республіканської партії.
     У 1999 році Василь Шкляр став членом новоствореної Асоціації українських письменників. У 2000–2004 роках Василь Миколайович працює головним редактором видавництва «Дніпро», куди він пішов задля покращення стану видавництва.
     Найбільшу популярність письменникові з Черкащини приніс роман на тему історії рідного краю  «Залишенець» або ж «Чорний Ворон». Під цими назвами роман про боротьбу повстанців Холодного Яру проти більшовиків вийшов практично одночасно у двох різних виданнях: у 2009 році київському «Ярославів вал»  та харківському «Клуб сімейного дозвілля». За цей роман у 2011 році Комітет з Національної премії України ім. Т. Шевченка визнав Василя Шкляра лауреатом премії, але письменник відмовився її отримати на знак протесту проти перебування на посаді Міністра освіти України одіозного українофоба Дмитра Табачника. Згодом у Холодному Яру вперше в нашій історії автору "Чорного Ворона" було вручено Народну Шевченківську премію. Грошовий еквівалент нагороди – 260 000 грн письменник переказав у фонд екранізації роману "Чорний Ворон". За словами Василя Миколайовича найкраща для нього премія – «це прихильність моїх читачів. Те, що мої романи мають найширший попит, вони найкраще продаються, і це для мене найвища винагорода. Я понад усе ставлю інтерес свого читача, якого я люблю, а він мені платить тим же».
      Василь Шкляр – лауреат багатьох літературних премій. Зокрема, «Золоте перо», «Золотий Бабай», за найкращий гостросюжетний роман, «Коронація слова», перша премія в номінації «Роман», «Спіраль століть», міжнародна премія в жанрі фантастики у номінації «За найкращу україномовну фантастику».
Василь Шкляр – гордість нашої сучасної літератури, співець українського спротиву тоталітарним режимам усіх часів.
   
Твори:

1.  Шкляр В.М.   Елементал [Текст] : роман / Василь Шкляр. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2015. - 224 с.
2.  Шкляр В.М.   Залишенець.Чорний Ворон [Текст] : роман / Василь Шкляр. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. - 425 с.
3.  Шкляр В.М.   Ключ [Текст] : роман / Василь Шкляр. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2015. - 256 с.
4.  Шкляр В.М.   Кров кажана [Текст] : роман / Василь Шкляр. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2019. - 269 с.
5.  Шкляр В.М.   Маруся [Текст] : роман / Василь Шкляр. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2017. - 377 с.
6.  Шкляр В.   "Нам бракувало літератури, яка творить націю" [Текст] // Березіль. - 2017. - № 7/9. - С. 145
7.  Шкляр В.М.   Ностальгія [Текст] : роман / Василь Шкляр. - Х. : Клуб Сімейного Дозвілля, 2014. - 256 с.
8.  Шкляр В.М.   Самотній вовк (Елементал) [Текст] : роман / Василь Шкляр. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2019. - 220 с.
9.  Шкляр В.М.   Спів Божої пташки (Ностальгія) [Текст] : роман / Василь Шкляр. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2020. - 285 с.
10. Шкляр В.М.   Тінь сови [Текст] : роман / Василь Шкляр. - Х. : Клуб Сімейного Дозвілля, 2014. - 304 с.
11. Шкляр В.М.   Треба спитати у Бога [Текст] : новели, есеї, спогади / Василь Шкляр. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2019. - 315 с.
12. Шкляр В.М.   Троща [Текст] : роман / Василь Шкляр. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. - 412 с.
13. Шкляр В.М.   Характерник [Текст] : роман / Василь Шкляр. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2020. - 298 с.
14. Шкляр В.М.   Чорне Сонце [Текст] : збірка / Василь Шкляр. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2015. - 297 с.

Про письменника:

1.  Андрійченко Н.   Архетипологія роману Василя Шкляра "Чорний ворон" [Текст] // Слово і час. - 2013. - № 8. - С.78
2.  Голобородько Я.   Енергетика Шаоліня [Текст] : [Василь Шкляр] // Сучасність. - 2008. - № 8. - С.112
3.  Долженкова І.   Останній романтик [Текст] : [В. Шкляр "Чорний ворон"] // Сучасність. - 2010. - № 3. - С.186
4.  Жила  С. "...Книжка минулим дуже нагадує сьогодення..." [Текст]: вивчення історичного роману Василя Шкляра "Маруся" // Українська мова і література в школах України. - 2015. - № 5. - С.24
5.  Карасьов М.   Від "Чорного ворона" до "Трощі" [Текст]: [ рецензія на книгу В.Шкляра "Троща"]// Українська літературна газета. - 2018. - № 9. - С.6
6.  Кирей Р.   Премія, що спонукає до творчості [Текст]: Лауреатом премії ім. Василя Симоненка нагородили Василя Шкляра за роман "Троща"в номінації "За кращий художній твір" // Урядовий кур'єр. - 2019. - 10 грудня (№ 237). - С. 16
7.  Ковацька О.   Тубільний міф як сховок від колоніальної реальності у "Ностальгії" В.Шкляра [Текст] // Слово і час. - 2015. - № 6. - С.42
8.  Крутивус З.   Знак з того світу [Текст] : ["Чорний Ворон" ("Залишенець") Василя Шкляра - коректна відповідь недругам України] // Березіль. - 2011. - № 3/4. - С. 180
9.  Кузів М.   Вертайтесь росою... [Текст] : [В. Шкляр "Чорний ворон"] // Дзвін. - 2010. - № 5/6. - С.151
10. Поліщук Я.   Дві книги з 2017 –го[Текст] :[С. Жадан "Інтернат"; В. Шкляр "Троща"] // Березіль. - 2018. - № 1/3. - С.153
11. Чумак Т.   Сучасний літературний процес в Україні[Текст] // Дивослово. - 2019. - № 3. - С. 7