Формування дивізії розпочалось у кінці липня 1941 р. і здійснювалось під керівництвом Кременчуцького міського комітету КП(б)У. Дивізія була сформована протягом десяти днів з добровольців – робітників, службовців, студентів та учнів технікумів. Вона нараховувала 3840 бійців і командирів. Три полки, сформовані на лівому березі Дніпра називалися Кременчуцький, а четвертий (на правобережжі) – Крюківським.
Командував з'єднанням полковник А.С.Платухін, начальник штабу - А.М.Мачула. Командирами та політпрацівниками підрозділів дивізії призначались робітники, інженерно-технічні працівники, вчителі. Серед них І.Н.Корякін, М.І.Зорько, О.П.Шаршайкін, Г.Ю.Андрієнко – працівники вагонобудівного заводу, В.М.Шутовський, І.С.Мужайло – викладачі вчительського інституту, І.Д.Коваленко – директор школи.
Озброєння ополченців було слабким. Гостро відчувалася нестача кулеметів, гранат, мін, не вистачало навіть гвинтівок. Для боротьби з фашистськими танками робітники промислових підприємств міста виготовили кількасот пляшок з запалювальною сумішшю.
Особистий склад дивізії також був залучений до будівництві захисних споруд. Ополченці готували рубежі для майбутньої оборони міста. Бійці та командири будували бліндажі, протитанкові перешкоди, ставили дротові загони, встановлювали мінні поля, облаштовували окопи, позиції та інше.
На початку серпня 1941 р. передові частини 6-ої та 17-ої німецьких армій прорвалися в Онуфріївський район Кіровоградської області та звідти просувалися до Крюкова. Гітлерівці намагалися з ходу форсувати Дніпро й захопити Кременчук. Оскільки в межах оборони Крюкова регулярних частин Червоної Армії не було, бойові позиції зайняла дивізія народного ополчення. Першим, 5 серпня 1941 р. зайняв оборону 3-й Крюківський полк, а в ніч на 6 серпня – 1-й і 2-ий Кременчуцькі полки народного ополчення. Дивізія обороняла смугу 20 км по фронту і 2-3 км вглиб. Та основні зусилля дивізія зосереджувала в центрі, на ділянці Крюківського полку. Тут проходили дві основні дороги: до міста і до пристані на Дніпрі. Ділянка оборони цього полку досягала 6 км по фронту. Вночі з 5 на 6 серпня 1941 р. ополченці відбили перші атаки військ противника, зупинили ворога, не раз переходячи в контратаку.
Вранці 6 серпня дивізія зав'язала бій з передовими частинами ворога. Фашисти розраховували на легку перемогу. В атаку на розташування 3-го полку гітлерівці йшли на повний зріст, а близько роти автоматників, вели безладну стрілянину, обстрілюючи 1-й полк. Ополченці підпустили ворога досить близько і відкрили залповий вогонь. Скориставшись слушною нагодою, перейшли в стрімку контратаку і відкинули ворога на 10 км. Приголомшені таким спротивом гітлерівці відступили. В цьому бою ополченці захопили у ворога 8 кулеметів, 4 міномети, багато автоматів та рушниць. У наступні два дні ворог здійснював перегрупування і вів підготовку до нової атаки. Готувалися до бою й ополченці. На світанку 9 серпня противник після нетривалої артилерійської підготовки та ударів авіації перейшов у наступ. Бійці та командири дивізії відбивали атаку за атакою, вражаючи ворожі танки пляшками з горючою сумішшю і протитанковими гранатами.
Особливо гарячі бої розгорілися на підступу до мосту через Дніпро. Більша частина бійців і командирів дивізії загинули. Так, боєць 1-го Кременчуцького полку, інженер М.Д.Мельниченко, незважаючи на поранення, категорично відмовився покинути місце бою. Він убив кілька гітлерівців та загинув смертю хоробрих. 36 ополченців 3-го Крюківського полку, попри поранення, стійко обороняли свої позиції, відбивши дві атаки ворога.
З 9 серпня 1941 р. місто обороняла 297 стрілецька дивізія 38-ї армії, до складу якої влилися залишки Кременчуцької дивізії народного ополчення.
Ополченці не дали гітлерівцям форсувати Дніпро на марші та захопити Кременчук – це сталося лише через місяць – 9 вересня 1941 р.
В пам'ять про загиблих захисників міста, на найвищій точці правобережжя встановлено обеліск «Братська могила ополченців».
Тіла загиблих ополченців частково були забрані для поховання рідними, а частково поховані там же, на місцях боїв. Тому, хоча цей об’єкт вважається братською могилою, документальних відомостей про кількість похованих ополченців, і чи саме тут вони були поховані, немає. Слід пам’ятати, що поховання відбувалися в період нацистської окупації Крюкова.
На вшанування пам’яті загиблих ополченців у 1946 році на насипному кургані біля Гострої Могили встановлено обеліск із сірого місцевого граніту на постаменті. У 2013 році, до 70-річчя визволення Кременчука від гітлерівських загарбників, обеліск було реставровано. Навколо обеліска з трьох сторін встановлено 9 плит червоного граніту з прізвищами загиблих ополченців – всіх, кого на той час вдалося встановити.
Література:
1. Бышенко А. О бедном комдиве замолвите слово [ Зигзаги судьбы командира Кременчугской дивизии народного ополчения полковника Андрея Платухина] // Телеграф. - 2011. - 4 серпня (№ 31). - С.11
2. Георгіев Е. У хвилях сивого Днiпра // Вiсник Кременчука . - 2001. - № 43. - 6 вересня. - С.11.
3. Друга світова війна у контексті української історії (До 70 річниці закінчення другої світової війни) : матеріали наукового семінару / [гол. ред. В.І.Маслак]. - Кременчук: ПП Щербатих О.В., 2015. - 104 с.
4. Євселевський Л. Кременчуцька дивiзiя народного ополчення в боях за мiсто // Тези доповiдей i повiдомлень другої Полтавської наукової конференцiї з iсторичного краєзнавства. – Полтава, 1991. - С.53
5. Живи, Пам'ять! Т.5 : Вони захищали наше місто / [Ю.П.Шатков, Л.Д.Шаткова, В.Е.Івушкін, С.В.Івушкін]. - Кременчук: Міська друкарня, 2012. - 243 с.
6. Історичні, культурні та соціально - економічні аспекти регіонального розвитку: матеріали I Всеукраїнської наук. - практ. конф. 19-20 листопада 2015 р. / М-во освіти і науки [та ін.]. - Кременчук: Щербатих О.В., 2016. – 166 с.
7. Керімова Т. Наш біль, наша вічна шана [ Кременчуцька дивізія народного ополчення] // Перемога. - 2011. - 1-7 серпня (№ 32). - С. 3.
8. Потоцкая В. Острая могила - нетленная память о подвиге Кременчугских ополченцев [ Кременчугская дивизия народного ополчения] // Кремінь. – 2011. - 8-14 серпня (№ 32). - С. 3.
9. Шатков Ю. З гвинтівкою проти танків [ До 70-річчя подвигу бійців Кременчуцької дивізії народного ополчення ] // Кременчуцька панорама. – 2011. - 23 червня. - C.17.
10. Шатков Ю. Шлях у... безсмертя // Вiсник Кременчука . - 2001. - № 42 . - 30 серпня. - С.11.
Інтернет ресурс:
1. Кременчуцька дивізія народного ополчення. Вікіпедія [Електронний ресурс]. – Режим доступу: uk.wikipedia.org › wiki. – Назва з екрану. – Дата публікації: 26.07.2021. – Дата перегляду: 26.07.2021.
