Щороку 2 квітня весь читаючий світ відзначає Міжнародний день дитячої книги. Саме цього дня у 1805 році   народився славетний казкар – Ганс Крістіан Андерсен. Коли чуєш це ім’я, то відразу ж думаєш про казки, а   значить й про дитинство. 
   Напевно, кожен згадує книги, які читали в дитинстві та, які хотілося б перечитати, а деякі й перечитуємо (чого   там приховувати) уже  дорослими. Звісно ж, у кожного є своя улюблена книга, яка чимось зачепила, вразила і   тому зосталася в пам’яті тим добрим, щирим моментом, з яких і складається дитинство. Бібліотекарі відділу   абонемента вирішили поділитися з читачами своїми уподобаннями та, можливо, хтось згадає та ще раз перечитає,   а хтось (молоде покоління, що виросло на інших книгах) відкриє для себе авторів, яких читали 30, а то і 40 років   тому. 
    Отже, почнемо… 
    І перша книга нашого «імпровізованого рейтингу» - «Тореадори з Васюківки» Всеволода Нестайка, яку просто   неможливо читати без сліз, але це сльози від реготу, тому що інакше читати про веселі пригоди Яви та Павлуші   неможливо. Та разом з тим, уже будучи дорослим, розумієш, наскільки глибокий сенс закладено у цьому творі.     Доброта, дружба, взаємовиручка – всі ці цінності у ньому на першому місці. І на підтвердження цьому декілька   цитат з книги.
  «Дружба! Велике це слово – дружба! Може найбільше з усіх слів людських. Заради дружби люди йдуть на   тортури, сідають в тюрму, навіть життя віддають…».
   «От я зараз піду, прямо скажу йому, що він талант, і… дам у вухо. Щоб не задавався. Для талантів головне – це   не задаватися, їм обов’язково треба час від часу давати у вухо.»
   «Як добре живеться на світі, коли знайдено вихід із безвихідного становища!».
    А, можливо, когось вразили пригоди капітана Врунгеля та його друзів з фантастичної повісті Андрія Некрасова, яка вперше вийшла друком ще в далекому 1939 році. Звісно ж, ми всі пам’ятаємо чудовий мультфільм за мотивами цієї книги, але книжка (як і в більшості випадків) значно цікавіша.
   І яке ж дитинство без історії про незвичайні пригоди хлопчика Вольки та старого джина Хоттабича з казки Лазара Лагіна «Старий Хоттабич». Читаючи її,  хіба ж ви не мріяли про польоти на килимі-літаку та, навіть більше – про здійснення будь-якого бажання?
  А, можливо, вам хотілося мати такого ж друга, як у малюка з книги Астрід Ліндгрен «Малий та Карлсон, що живе на даху».  Так само як вони гратися та бешкетувати, особливо ні про що не задумуючись.
    А казки, які читали в дитинстві, мабуть, запам’ятовуються на все життя, і у кожного є своя улюблена - найкраща казка. Для когось – це «Кривенька качечка», для когось «Попелюшка», а для когось і «Курочка Ряба» чи «Колобок». 
    Якщо ж вам  хочеться, хоч на мить, повернутися в дитячі роки, де все було цікавіше та веселіше ( машину часу, на жаль, ще не вигадали), приходьте до бібліотек міста, знайдіть книгу саме свого дитинства та разом з нею перенесіться на кілька десятиліть назад. А, можливо, у цю «мандрівку» ви запросите своїх дітей, чи навіть онуків та започаткуєте нову сімейну традицію  - відвідування бібліотеки усією родиною!