Дмитро Яворницький (1855–1940) – академік, відомий збирач старовини й дослідник козаччини, «літописець» Запорозької Січі, активний діяч українського національного руху.
Народився Дмитро Іванович Яворницький у родині церковного псаломника. Його батько був бідний, але шляхетного походження, багато знав і сам дав дітям початкову освіту. Але, щоб вчити сина далі у батьків не було грошей. Виручив випадок: місцевий поміщик посилав свого нащадка в Харківське повітове училище, а той не хотів їхати без друга Дмитра. Так і вирушили вони вдвох за рахунок багатого батечка.
1874 р. поступив до Харківської духовної семінарії, але не скінчив її. Його вабили світські науки, особливо історія, література, мистецтво, це визначило подальші шляхи навчання та праці. В 1877 р. він успішно склав екзамени на історико-філологічний факультет Харківського університету, де його вчителями стали видатні філологи Олександр Потебня і Микола Сумцов. Пізніше Дмитро познайомився і з відомим істориком Миколою Костомаровим, що схвалив його захоплення запорізьким козацтвом.
У 1881 році він закінчив історико-філологічний факультет і був залишений позаштатним стипендіатом для підготовки до професорського звання. Окрім цього, Дмитро вчителював у Харківській чоловічій гімназії, водночас поринувши у вивчення історії козаків. Утім, писати дисертацію на цю тему Яворницькому заборонили, звинувативши в українофільстві і сепаратизмі. За чотири роки таки вийшла друком його праця "Виникнення і будова Запорозького Коша”. Але за це його позбавили стипендії в університеті.
У Харкові місцеві чиновники робили все, щоб перешкодити молодому вченому працювати у галузі українознавства. Це привело до того, що Яворницький влітку 1885 року переїхав до Петербурга, де влаштувався викладачем історії і літератури приватної гімназії, викладав в кадетському корпусі, театральному училищі. Працював в архівах. У 1888-му Дмитро опублікував дві праці – "Запорожжя у залишках старовини й переказах народу” та "Збірник матеріалів для історії запорозьких козаків”, того ж року Яворницькому знову заборонили викладати й звільнили з роботи через політичну неблагонадійність.
У 1892 році за настійною вимогою тодішнього міністра освіти Делянова Яворницького було заслано на три роки до Ташкента під нагляд поліції із забороною викладання (1892–1895). У Середній Азії він посилено працював над монографією про народного героя Івана Сірка. У 1893 році опублікував «Путівник по Середній Азії».
Відбувши покарання виїхав до Варшави, та згодом, отримавши дозвіл на викладацьку діяльність, повертається до Москви, де отримує посаду позаштатного доцента Московського університету й викладає археологію та історію впродовж дев’яти років. У 1901 році Д. І. Яворницький захистив при Казанському університеті магістерську дисертацію, в основу якої було покладено перший том "Історії запорізьких козаків”.
У 1902-му Яворницького запросили до Катеринослава (нині Дніпро), де він очолив крайовий історичний музей.
У 1924 році він став членом-кореспондентом Української Академії наук, а у 1929-му – її дійсним членом.
Окрім того, Яворницький ще був письменником. Перший великий прозовий твір, яким Яворницький започаткував свій прихід в літературу – повість «Наша доля – Божа воля». У творчому доробку письменника роман: «За чужий гріх»(1907 р.); повісті: «Христос у серці чоловіка» (1905 р.), «У бурсу! У бурсу! У бурсу!» (1908 р.) та ін. Оповідання, новели «Русалчине озеро», «Драний хутір», «Добрий пастир», «Славний боян Хома Провора», «Сповідь душі баби Палажки Хотюнки», поетична збірка «Вечірні зорі» (1911 р.) та ін.
Помер видатний діяч 5 серпня 1940 року. Поховали в Дніпропетровську (нині Дніпро). У січні 1961-го його могилу перенесли на територію музею, якому присвоїли ім’я Яворницького. У 1991 році Національна спілка краєзнавців України заснувала Премію імені видатного митця.
Література:
1.Яворницький, Д. І. Вольностi запорозьких козакiв. – Дн-ськ: Сiч, 2002. - 359с
2.Яворницький, Д. І. Дніпрові пороги. Географічно-історичний нарис. - Дн-ськ : Промінь, 1989. - 142с.
3.Яворницький, Д. І. До iсторiї степової України. - Дн-ськ:"Сiч", 2004. - 444с
4.Яворницький, Д. І. За чужий грiх: Роман, повiсть, малюнки з життя. - Дн-ськ: Сiч, 2006. - 600с
5.Яворницький, Д. І. Iз української старовини : Науково-художня книжка. - К.: Веселка, 2001. - 176с
6.Яворницький, Д.І. Історія запорозьких козаків: у 3-х т. - Київ : Наукова думка, 1990 - 1991.
7.Герасимчук, В. Рєпін і Яворницький: До 175-річчя від дня народження І. Ю. Рєпіна // Слово просвіти. - 2019. - 1-8 серпня (№ 31). - С.13
8.Дослідник Запорізької січі: Д.І. Яворницький // Календар знаменних і пам'ятних дат. - 2015. - №4. - С. 60
9.Ім’я, овіяне легендами: Д. Яворницький, історик // Дати і події. - 2015. - №2. - С. 116
10.Сучасники про Д. І. Яворницького. - Київ : Ярославів Вал, 2006. - 231 с.
11.Українськi народнi пiснi, наспiванi Д. Яворницьким. - К.: Муз.Україна, 1990. – 456 с.
12.Шевченко, О. "Тая слава, що орлом по світу літає": ["Дмитро Яворницький - ім'я овіяне легендами"] // Бібліотечний форум: історія, теорія і практика. - 2016. - №4. - С. 28
13.Шубравська, М.М. Д. І. Яворницький. Життя, фольклористично- етнографічна діяльність. - К. : Наукова думка, 1972. - 252с.
