Народилася 20 березня 1974 р. в Києві. Батько був інженером-конструктором на заводі ”Більшовик”, винахідником, після перебудови працював над створенням штучних фільтрів для внутрішніх органів. Мати працювала юристом на швейній фабриці ”Каштан”, у Києво-Могилянській академії, Українському кіноцентрі та в Конституційному суді.
”Свідомо вчилася у класі біохімічного напрямку. Хотіла вступати на біофак. Потім зрозуміла, що там потрібно вчити вищу математику, тому пішла на журналістику – де простіше”. Працювати почала на четвертому курсі.
Закінчила Інститут журналістики Київського університету ім. Тараса Шевченка (спеціалізація — телевізійник), працювала на телеканалах СТБ, «Новий» та «5¬ий», у журналі «ПІК» та інтернет-газеті ForUm.
«…Вона не боїться їздити ані на схід, ані на захід України, їй цікаво провокувати публіку, вона одягається, як готеса зі стажем, і часто змінює зачіски. Поводиться, за означенням преси, то як фея, то як фурія. Вона належить не до першого і не до третього покоління сучасних українських письменників. Називає себе урбаністом і гламурним панком. Її друзі здебільшого чоловіки, але в літературі має сестру-близнючку зі східного Дніпропетровська Вікторію Наріжну, по духу їй близька культова співачка із західного Львова Леся Герасимчук. Її сюжети на телебаченні різкі, динамічні і насичені драйвом журналістського розслідування. Вона не боїться гострого слівця і б’є по залишках совєтизму й жлобства з відвертим месіанським задоволенням. На її презентаціях можна почути спеціально під її твори написану музику і скуштувати рибу, приготовану руками авторки на ваших очах. Вона виховує двох синів і не вирізняється задатками квочки-матері. Світлана є виразним противником еміграції з України і вважає, що тільки своїми силами можна щось змінити в цій державі….» (Український журнал № 12 2007 р.)
Вірші та проза публікувалися у збірках, антологіях, літературних часописах.
Підтримує легалайз і рок музику, воліє писати книжки і виступати по регіонах перед вдячними слухачами й читачами.
Є автором низки книг віршів та прози: «Ексгумація міста», «Замість крові», «Орігамі-блюз», «Сімург», «Камуфляж в помаді», «Лярви. Небо — кухня мертвих», «БАРДО-online», а також циклу казок для дітей «Вррум-чарівник» та «Вррум в лабетах Правил».
Сама про себе: «Народилася, вчилася (досі вчуся, хоч і не в «закладах» — а так, «па жизні»), пишу ніби книжки, котрі видає «Кальварія». Працюю, бо треба — а шо робити? Продовжую писати — без жодних мотивацій — доки пишеться. Може, скоро видам збірку віршів. А, може, й не видам. Але вірю в Україну і просто по-людськи щаслива з того, що живу тут і зараз. І збираюся тішитися цим і надалі, навіть якщо не стану першим в Українській літературі Нобелевським лавреатом. На цьому місці має стояти «смайлик» — ось такий :-)
«Література для мене – спосіб існування в інформаційному просторі, така ж сама життєва ніша, як для когось іншого спорт, бізнес чи телебачення. Дитяча література – це найбільш екологічний спосіб захисту і розвитку особистості в агресивному інформаційному просторі повсякдення».
Поваляєва,, С.В. Ексгумація Міста [Текст] : новели / Світлана Поваляєва. - Х. : Фоліо, 2007. - 159 с. (аб)
«Ексгумація міста» – роман , де з першої до останньої сторінки авторка намагається вивчити місто, пізнати його сутність, відшукати витоки, що призводять до поступового занепаду і знайти шляхи знищення вірусу розкладу, який вже давно панує на вулицях мегаполісу. В романі не існує конкретної сюжетної лінії. Він є простором рефлексій авторки, потоку її свідомості. Єдине, де мають змогу діяти звичні герої – це уривки пам’яті письменниці, що органічно вживаються в загальний текст. Ліка, Майк, Еля і Деніз, Кліф, Аліса, нібито головні герої роману, губляться у вирі епатажних описів місцин Києва, і, таким чином, стають другорядними, а образ Міста – центральним. Для деяких особистостей окреме місто має власну історію, настрій, атмосферу, в уяві інших, тих, що звикли заряджатися певним допінгом, усі міста перетворюються на незрозуміле місиво: «…Одесса перемішувалася зі Львовом, Москвою, Харковом, Бердянськом, Запоріжжям, Дніпропетровськом, Сімеїзом, Гурзуфом, Пітером, Києвом, Ялтою…»
У «Ексгумації міста» в образі Києва автор втілює усі людські вади. Місто постає агресивним, безжалісним, жадає помсти, і, навряд, щось чи хтось можуть виправити ці обставини, створені мешканцями протягом століть.
Роман С.Поваляєвої «Ексгумація Міста» – новий погляд на образ міста, приклад сучасної української урбаністичної прози. Міста хворі, стверджують прозаїки. Хто винен – точно невідомо, але навряд чи обійшлось без мешканців. Це вони занесли туди нищівний вірус, їм лікувати місто і себе. Зобразивши художнім словом реалії сучасного існування, «Ексгумацію міста» авторка написала не для того, аби читач жахнувся, а для того, щоби ми всі замислилися: що треба зробити для утвердження духовності, де знайти тепло для зневірених душ, яким залишити цей світ після нас.
Поваляєва С., Замість крові:роман / Світлана Поваляєва . - Львів: Кальварія, 2003.- 176 с.( аб)
Як сказала сама Поваляєва, «Замість крові» — це чорна пам’ятка контркультурним угрупованням Києва періоду розпаду Радянського Союзу і ранньої незалежної України. Сумна, навіть у чомусь жахлива картина з життя молоді початку — середини 90-х років. Коли дуже популярною була тема «Чи легко бути молодим» — про це писали статті й книжки, знімали кіно. А герої (або негерої) йшли своїми шляхами до свободи і часом знаходили її в наркотиках. Однак не все так просто й однобоко, запевняє автор, — за цією «картинкою із життя субкультурки» ховається інший, глибший зміст. Можливо, читач, наділений буйною фантазією, розбереться що до чого. А як трапиться хтось, здатний сприймати все без винятку буквально, то хоч нажахається досхочу. Ця книга для тих, кого цікавить нестерпне життя, хто має фантазію та зможе зрозуміти текст не таким, яким його передала Поваляєва. Бо замість крові в них розтрощенні ілюзії, втрачене кохання, спогади, які ховають окремі історії.
1. Харчук, Р.Б. Сучасна українська проза.Постмодерний період [Текст] : навчальний посібник. - К. : Академія, 2008. - 248с. (юн, ф№2)
2. Я like Україну!Я люблю Україну! [Текст] : збірка оповідань / [уклад. Брати Капранови]. - Київ : Нора-Друк, 2016. - 399 с. (аб)
1. Український журнал. Світлана Поваляєва: «За масштабами ... [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: ukrzurnal.eu/ukr.archive.html/127/.- Назва з екрану.
2. Світлана Поваляєва: «Боротьба із соціумом – комерційна ідея, яка ... [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: detector.media/.../2010-01-22-svitlana-povalyaeva-borotba-i… - Назва з екрану.
3. Світлана Поваляєва: Я таке дурне, маленьке курво... / Дайджест ... [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: https://fraza.ua/.../24750-svtlana-povalyava-ya-take-durne-m... - Назва з екрану.
4. Світлана Поваляєва: «Простір — один, сховатися тобі просто ... [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: sho.kiev.ua/article/1154 .- Назва з екрану.
5. "Боюся смерті, бо не готова до неї", - Світлана ПОВАЛЯЄВА, 42 ... [Електронний ресурс].- Режим доступу: http: https://gazeta.ua/articles/opinions...svitlana.../740829.- Назва з екрану.
6. Світлана Поваляєва: «Мене непокоїть проблема збереження ... [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: www.monitor-press.com/ua/...of.../1144-l-r59.html .- Назва з екрану.
7. AM / PM: похмурі думки про сірі будні: Поваляєва "Ексгумація міста" [Електронний ресурс].- Режим доступу: http: am-pm-melnik.blogspot.com/2009/07/blog-post_2788.html Назва з екрану.
8.Рецензія на книгу Світлани Поваляєвої "Замість крові" - Сумно?Ком [Електронний ресурс].- Режим доступу: http: sumno.com/.../retsenziya-na-knygu-svitlany-povalyajevoji-z... Назва з екрану.
”Свідомо вчилася у класі біохімічного напрямку. Хотіла вступати на біофак. Потім зрозуміла, що там потрібно вчити вищу математику, тому пішла на журналістику – де простіше”. Працювати почала на четвертому курсі.
Закінчила Інститут журналістики Київського університету ім. Тараса Шевченка (спеціалізація — телевізійник), працювала на телеканалах СТБ, «Новий» та «5¬ий», у журналі «ПІК» та інтернет-газеті ForUm.
«…Вона не боїться їздити ані на схід, ані на захід України, їй цікаво провокувати публіку, вона одягається, як готеса зі стажем, і часто змінює зачіски. Поводиться, за означенням преси, то як фея, то як фурія. Вона належить не до першого і не до третього покоління сучасних українських письменників. Називає себе урбаністом і гламурним панком. Її друзі здебільшого чоловіки, але в літературі має сестру-близнючку зі східного Дніпропетровська Вікторію Наріжну, по духу їй близька культова співачка із західного Львова Леся Герасимчук. Її сюжети на телебаченні різкі, динамічні і насичені драйвом журналістського розслідування. Вона не боїться гострого слівця і б’є по залишках совєтизму й жлобства з відвертим месіанським задоволенням. На її презентаціях можна почути спеціально під її твори написану музику і скуштувати рибу, приготовану руками авторки на ваших очах. Вона виховує двох синів і не вирізняється задатками квочки-матері. Світлана є виразним противником еміграції з України і вважає, що тільки своїми силами можна щось змінити в цій державі….» (Український журнал № 12 2007 р.)
Вірші та проза публікувалися у збірках, антологіях, літературних часописах.
Підтримує легалайз і рок музику, воліє писати книжки і виступати по регіонах перед вдячними слухачами й читачами.
Є автором низки книг віршів та прози: «Ексгумація міста», «Замість крові», «Орігамі-блюз», «Сімург», «Камуфляж в помаді», «Лярви. Небо — кухня мертвих», «БАРДО-online», а також циклу казок для дітей «Вррум-чарівник» та «Вррум в лабетах Правил».
Сама про себе: «Народилася, вчилася (досі вчуся, хоч і не в «закладах» — а так, «па жизні»), пишу ніби книжки, котрі видає «Кальварія». Працюю, бо треба — а шо робити? Продовжую писати — без жодних мотивацій — доки пишеться. Може, скоро видам збірку віршів. А, може, й не видам. Але вірю в Україну і просто по-людськи щаслива з того, що живу тут і зараз. І збираюся тішитися цим і надалі, навіть якщо не стану першим в Українській літературі Нобелевським лавреатом. На цьому місці має стояти «смайлик» — ось такий :-)
«Література для мене – спосіб існування в інформаційному просторі, така ж сама життєва ніша, як для когось іншого спорт, бізнес чи телебачення. Дитяча література – це найбільш екологічний спосіб захисту і розвитку особистості в агресивному інформаційному просторі повсякдення».
Поваляєва,, С.В. Ексгумація Міста [Текст] : новели / Світлана Поваляєва. - Х. : Фоліо, 2007. - 159 с. (аб)«Ексгумація міста» – роман , де з першої до останньої сторінки авторка намагається вивчити місто, пізнати його сутність, відшукати витоки, що призводять до поступового занепаду і знайти шляхи знищення вірусу розкладу, який вже давно панує на вулицях мегаполісу. В романі не існує конкретної сюжетної лінії. Він є простором рефлексій авторки, потоку її свідомості. Єдине, де мають змогу діяти звичні герої – це уривки пам’яті письменниці, що органічно вживаються в загальний текст. Ліка, Майк, Еля і Деніз, Кліф, Аліса, нібито головні герої роману, губляться у вирі епатажних описів місцин Києва, і, таким чином, стають другорядними, а образ Міста – центральним. Для деяких особистостей окреме місто має власну історію, настрій, атмосферу, в уяві інших, тих, що звикли заряджатися певним допінгом, усі міста перетворюються на незрозуміле місиво: «…Одесса перемішувалася зі Львовом, Москвою, Харковом, Бердянськом, Запоріжжям, Дніпропетровськом, Сімеїзом, Гурзуфом, Пітером, Києвом, Ялтою…»
У «Ексгумації міста» в образі Києва автор втілює усі людські вади. Місто постає агресивним, безжалісним, жадає помсти, і, навряд, щось чи хтось можуть виправити ці обставини, створені мешканцями протягом століть.
Роман С.Поваляєвої «Ексгумація Міста» – новий погляд на образ міста, приклад сучасної української урбаністичної прози. Міста хворі, стверджують прозаїки. Хто винен – точно невідомо, але навряд чи обійшлось без мешканців. Це вони занесли туди нищівний вірус, їм лікувати місто і себе. Зобразивши художнім словом реалії сучасного існування, «Ексгумацію міста» авторка написала не для того, аби читач жахнувся, а для того, щоби ми всі замислилися: що треба зробити для утвердження духовності, де знайти тепло для зневірених душ, яким залишити цей світ після нас.
Поваляєва С., Замість крові:роман / Світлана Поваляєва . - Львів: Кальварія, 2003.- 176 с.( аб)Як сказала сама Поваляєва, «Замість крові» — це чорна пам’ятка контркультурним угрупованням Києва періоду розпаду Радянського Союзу і ранньої незалежної України. Сумна, навіть у чомусь жахлива картина з життя молоді початку — середини 90-х років. Коли дуже популярною була тема «Чи легко бути молодим» — про це писали статті й книжки, знімали кіно. А герої (або негерої) йшли своїми шляхами до свободи і часом знаходили її в наркотиках. Однак не все так просто й однобоко, запевняє автор, — за цією «картинкою із життя субкультурки» ховається інший, глибший зміст. Можливо, читач, наділений буйною фантазією, розбереться що до чого. А як трапиться хтось, здатний сприймати все без винятку буквально, то хоч нажахається досхочу. Ця книга для тих, кого цікавить нестерпне життя, хто має фантазію та зможе зрозуміти текст не таким, яким його передала Поваляєва. Бо замість крові в них розтрощенні ілюзії, втрачене кохання, спогади, які ховають окремі історії.
Література про С. Поваляєву:
1. Харчук, Р.Б. Сучасна українська проза.Постмодерний період [Текст] : навчальний посібник. - К. : Академія, 2008. - 248с. (юн, ф№2)
2. Я like Україну!Я люблю Україну! [Текст] : збірка оповідань / [уклад. Брати Капранови]. - Київ : Нора-Друк, 2016. - 399 с. (аб)
Електронний ресурс:
1. Український журнал. Світлана Поваляєва: «За масштабами ... [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: ukrzurnal.eu/ukr.archive.html/127/.- Назва з екрану.
2. Світлана Поваляєва: «Боротьба із соціумом – комерційна ідея, яка ... [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: detector.media/.../2010-01-22-svitlana-povalyaeva-borotba-i… - Назва з екрану.
3. Світлана Поваляєва: Я таке дурне, маленьке курво... / Дайджест ... [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: https://fraza.ua/.../24750-svtlana-povalyava-ya-take-durne-m... - Назва з екрану.
4. Світлана Поваляєва: «Простір — один, сховатися тобі просто ... [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: sho.kiev.ua/article/1154 .- Назва з екрану.
5. "Боюся смерті, бо не готова до неї", - Світлана ПОВАЛЯЄВА, 42 ... [Електронний ресурс].- Режим доступу: http: https://gazeta.ua/articles/opinions...svitlana.../740829.- Назва з екрану.
6. Світлана Поваляєва: «Мене непокоїть проблема збереження ... [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: www.monitor-press.com/ua/...of.../1144-l-r59.html .- Назва з екрану.
7. AM / PM: похмурі думки про сірі будні: Поваляєва "Ексгумація міста" [Електронний ресурс].- Режим доступу: http: am-pm-melnik.blogspot.com/2009/07/blog-post_2788.html Назва з екрану.
8.Рецензія на книгу Світлани Поваляєвої "Замість крові" - Сумно?Ком [Електронний ресурс].- Режим доступу: http: sumno.com/.../retsenziya-na-knygu-svitlany-povalyajevoji-z... Назва з екрану.
