Змарніле сонечко за обрій котиться,
Дівча калиною себе втіша,
Червоні ягідки низа на ниточку,
Мов сум із серденька свого вийма.
Намисто ягідне прикрасе шиєньку,
Червона низочка – її чуття,
До того милого, того єдиного,
Кого з-за обрію все вигляда.
Вір, він повернеться до твого серденька,
Перепони тяжкії всі подола,
Бо жде дівчинонька в намисті ягіднім
Й свого коханого не забува.
