Де шумів, шаленів листопад,

Спить під білою ковдрою сад,

У видіннях солодкого сну

Обіймає красуню-весну.

Він палаюче серце тюльпану

Простягає омріяній панні.

Огортає їх ніжно пітьма,

А над снами лютує зима!

Повернутися на сторінку поета