Народе мій. Терпиш знущання влади,

Сприймаєш мовчки болі і жалі.

Хіба на те ростила сина мати,

Щоб помирав він на своїй землі?!

Щоб мучилися діти й ветерани,

І повінню невинна кров лилась,

Їх матері не згоять в серці рани,

Погасла їх надія… Не збулась.

Народе мій трудящий і завзятий,

Годуєш армію, а сам терпиш нужду.

Безжалісні всевладні бюрократи

Живцем тебе штовхають на біду.

За що воюєте, брати, на Сході?

За що страждає мати і дитя?

Вам би любити й жити на свободі,

Бо мати раз дала вам дар життя.

То ж схаменіться і облиште зброю,

Брат брата, певне, досить убивать.

Вже сотні в небесах святих, героїв,

Земля одна… За що вам воювать?

                                       03.01.2015