На міцних, ще не втомлених, крилах,

Наче кінь легендарний Пегас,

Наша юність кудись відлетіла,

Не питаючи дозволу в нас.

В метушні, в повсякденних турботах,

Між навчанням, коханням, дітьми,

Отакого життя повороту

Не відразу й помітили ми.

Хтось, у відчаї, встиг постаріти:

Адже юність покинула нас!

Ну, а той, хто цього не помітив,

Залишається юним весь час!