Я тебе шукала, між світи блукала,

Я тебе гукала через плин століть,

Тільки преломило голос мій відлуння

І туман по долі віковий стоїть.

Я у тім тумані, мов сліпа, кружляю –

Вийду із туману – все не те, чуже,

Знову повертаюсь, знов тебе шукаю –

Пригадати хочу я твоє лице.

Пригадати хочу твої милі руки,

Доторк їх до мене – ніжність сновидінь…

Тільки здогадайся, відрізни мій голос…

Та відлуння скривдило сонячність надій.