Зненацька з сизої хмарини

Зареготав весінній грім,

А я мандрую по стежині

І привіталась щиро з ним.

Смугастий дощ по парасольці

Ще вибиває гопака,

А в прорвану хмарину сонце

Вже показало язика.

Воно послало теплий промінь

На чисто вимитий садок,

А по калюжам вмить без втоми

Пустився вітер у танок.

Я наближаюся до хати,

Матуся дивиться в вікно,

А пахощі любистку й м’яти

П’янять, чарують мов вино.

Чудово як, що в Україні

Живу, на цій землі святій,

І в серці, як в малій краплині

Любов свою дарую їй.