О, що навіює весна

Цього нерадісного року?

Від нерозважливого кроку

І революція й війна...

Не чую пісні журавлів

І неба синього не бачу.

Ночами думаю і плачу

Я про онуків і синів.

Уже пролита перша кров –

Війна розкрила хижу пащу.

І сотні воїнів найкращих

Не верне сила молитов.

В Криму святкує хтось уже

Поспішну втечу з України.

Священне слово «Батьківщина»

Їм невідоме і чуже!

«О, Боже, зупини безумних!» –

Кричать окопами поля,

А бідна матінка-земля

Дітей оплаче нерозумних...

Рятуй же, доле, від війни!

Якщо ж залишаться руїни –

Тебе піднімуть, Україно,

Твої обпалені сини!

2014