Рондо
І зітхнула полегшено жінка –
Босі ніжки цілує земля,
Оксамитовим пилом стежинка
Вистеляє їй шлях у поля.
Тут, купаючись в тиші спочинку,
Вже душа іменини справля –
Навіть жайвір, маленька пташинка,
Дзвінко в небі життя прославля.
Це розради щаслива хвилинка!
(Добиралась для цього здаля)
Ласкам вітру лице підставля,
В тихім раї відроджена жінка…
