Чомусь не спиться уночі поету,

До болю серце рветься і кричить.

Немов потрапив на другу планету,

Де люд бідує – влада ніби спить.

Вона не замічає цін зростання,

На ліки й на абияку їду.

Народу це бездарне керування

Вже вилилось у рокову біду.

Неоголошена війна забрала

Людей знедолених не сотні – тисячі.

На Сході кожна мати постраждала,

А в хатах кинутих кричать сичі.

Ослабли крила й сила у поета,

Болять народу болі та жалі.

А його воля і незламна й вперта –

Боротися за Правду на Землі.

Терпець колись урветься у народу,

Для можновладців прийде помсти час,

Воскресне Правда з Заходу й до Сходу.

Господь-творець охороняє нас.

09.01.2015