Наче біла пухова перина,
Рано-вранці лягла на поля.
Ну, нарешті, в теплі відпочине
Годувальниця наша – Земля!
Запорошені сосни, ялинки –
Скрізь зима вистеляє постіль.
Божевільно кружляють сніжинки,
Розгулялась таки заметіль!
Дружно тягне на гірку санчата
Галаслива, мала дітвора.
Доки ще не побачили мати,
В сніг пірнають, лунає: «У-р-р-а!»
Заглядає в віконце пташина –
Ну й розумна ж синичка оця!
Ніби знає, що добра людина
Їй підвісить шматочок сальця.
Горобину смачну полюбляють
На зимове меню снігурі,
Мов рожеві ліхтарики, сяють
На засніжених вітах вгорі.
Всі картини природи нам милі.
І небажаних зовсім нема.
Ще недавно так осінь любили,
А тепер нам найкраща – зима!
