Обіймають хвилі
молоду лебідку,
Плавають слухняно
поряд з нею дітки.
Жаль, вона без пари
тужить в самотині,
Вірний її лебідь
згинув на чужині.
Він збиравсь додому
в рідний край летіти,
У куточку райськім
не хотілось жити.
Хоч там сонце гріє
і зими немає –
Батьківщина рідна
день і ніч чекає.
Занедужав лебідь
і летіть не в змозі,
Склав ослаблі крила
у важкій дорозі.
Обійняв лебідку –
вірную дружину:
Ти прости рідненька,
що тебе покину.
Трудно жити в світі
їй одній без пари,
Не хвилюють душу
і весняні чари,
Бо загинув милий
по путі додому…
Рідний край не бачить
йому молодому.
Хто її пригорне
у лиху годину?
Хто розвіє тугу,
болі самотину?
Хто розрадить душу,
серце відігріє?
З ким вона розділить
лебедині мрії?
10.10.2014
