Ми з тобою були
ще з дитинства у пісню закохані.
Пам’ятаєш, як разом
співали ліричні пісні?
Де ж поділись тепер
почуття, так ретельно приховані?
Пролетіли роки,
та приходиш до мене ти в сні.
Не з тобою була,
як лунали весільні мелодії,
Не з тобою була,
як ішла по дорогах життя.
Навівають мені
тихі згадки тужливі рапсодії,
І тамує душа
незрадливе гірке відчуття.
Не з тобою... Ну що ж!
Не з тобою... Так доля вже склалася.
До цих пір пам’ятаю
цвітіння старої верби.
Признаюся тепер,
я жалію, повір, що так сталося.
І стежина моя
пролягла до туги, до журби.
